— Вибачатись як будеш, чокнутий? Може одразу на мосли встанеш?

— Відчепиться, хлопці, — попросив я. — Ну, відчепіться!

Двоє знову наближалися до Інги. Інші зібралися в мене за спиною. Валек одним рухом розкрутив ланцюг на півметра, простягнув:

- Ну, почнемо...

- Інга, спину!

Я крутнувся, вимикаючи її супротивника. Другий одразу ж метнувся у темряву. Але Валек лише вишкірився, скидаючи руку зі зброєю. Тяжкі сталеві ланки описали дугу поруч із моїм обличчям. Я пригнувся. Ланцюг у руках Валька з вереском різав повітря.

- Діма, троє!

Я на мить повернувся назад. Інга вже відкинула першого із нападників і тепер працювала з другим. Я підстрибнув, намагаючись дістати останнього. Дістав. І розвернувся до Валька:

— Досить?

Він лаявся. Розгублено, зло. І кинувся на мене.