Светлый фон

Він і справді повернувся за мить, несучи штоф оковитої.

— Ониську! — крикнув. — Де ти в дідька забіг?

— Іду!.. Несу!.. — Онисько вскочив у хату з дерев’яною таріллю, на якій лежало варене м’ясо. — Вечеря готова!

— Ну, то й до столу, — призапрошував Гуня. — Заради такої оказії, — підморгнув Остряниці та Орисі, — не завадить і хильнути. Бо коли ще нагода трапиться! Посидимо, по слову скинемося, поспіваємо... Ей, ей! — крикнув він до Ониська. — Ти ж куди це, меткий?

— Та я тут... Ждуть мене, — почервонів джура.

— Ніде вона не дінеться, доки ти чарчину перехилиш! Ну й джура в тебе, гетьмане. В яке місто не прийдемо, так і дівчина в нього. Із свого гетьмана приклад бере!

Всі засміялися і відчули себе вільно і легко.

— Нумо, добрі люди, — взяв Остряниця чарку. — Щоб за нами не журилися! Щоб перемога нас не цуралася!

— І за молодих! — вигукнув Гуня.

Випили, і джура, подякувавши, метнувся з хати.

— Ач, тільки холошами полопотів! — посміхнувся Гуня. — Не інакше як горличку десь назнав. То хай і йому щастить! — потягнувся до штофа. — Нумо по другій. Хай друга першу здоганяє та сваряться між собою, а нам веселіше буде. То пийте до дна, на дні добрі дні й добра година!

 

— Вінчається ра-аб Бо-ожий Яків Остряниця...

— Панотче, — схилившись до попа, шепоче Гуня. — Вінчається не раб Божий, а гетьман!

Піп поспішно киває головою і затягує на всю церковку густим басом, від якого аж у вухах закладає:

— Вінчається гетьман Яків Остряниця і ра...

Осікшись на мить, панотець запитливо поглядає на Гуню.

— Раба, раба, — киває Гуня. — Жінка завжди раба.

— ... і раба Божа Оришка-а...

У церкві повно козаків, не протовпишся. Вусаті обличчя пливуть перед Оришкою в жовтому світлі свічок, з-під ніг втікає земля, й Орися ще міцніше стискує руку Остряниці... Не віриться їй... А земля від щастя все пливе й пливе під ногами, і церква пливе, і вони з Остряницею пливуть... Пливуть у незнаний, чарівний світ... І бачить Орися себе й чоловіка свого на луках біля річки... Йдуть вони, побравшись за руки, а всюди журавлі походжають, сонце сяє, пташки щебечуть...