Светлый фон

У 1982 році Євгенові Серафимовичу Велтистову присуджено почесне звання лауреата Державної премії СРСР за сценарій багатосерійного художнього фільму «Пригоди Електроника».

Доктор фізико-математичних наук, професор С. Капіца назвав Електроника «Буратіно наших днів», а його історію — казкою, спроектованою в електродний вік. Сьогодні з Електроником дружать діти В’єтнаму й НДР, Греції І Франції, Болгарії і Японії!.. В який же ряд поставити книжку, де палко сформульовані «основні закони» творчості: працелюбство! захопленість! знання! сміливість! завзятість! мінус зазнайство!.. Або — плюс скромність, як кому більше подобається.

Ось полиця з улюбленими книжками моїх дітей. «Золотий ключик», «Старий Хоттабич», «Незнайко на Місяці», «Кораблі Санді»… А ось повісті Є. Велтистова. Мимоволі заздриш тим, хто читає їх уперше.

Володимир Приходько

Володимир Приходько

Електроник — хлопчик з чемодана

Електроник — хлопчик з чемодана

 

 

ЧЕМОДАН З ЧОТИРМА РУЧКАМИ

ЧЕМОДАН З ЧОТИРМА РУЧКАМИ

Раннього травневого ранку до готелю «Дубки» підкотив світло-сірий автомобіль. Відчинилися дверці, з машини вискочив чоловік з люлькою в зубах. Побачивши привітні обличчя, букети квітів, він зніяковіло усміхнувся. Це був професор Громов. Почесний гість конгресу кібернетиків приїхав із Синьогорська, сибірського наукового містечка, і, як завжди, вирішив зупинитися в «Дубках».

Директор «Дубків», який організував урочисту зустріч, зайнявся речами. З роззявленої пащі багажника стримів заокруглений ріг здоровенного чемодана.

— Еге-ге, навіть такий силач, як ви, не підніме його, — сказав професор, помітивши, що директор заглядає в багажник. — Це дуже важкий чемодан.

— Дрібниці, — обізвався директор.

Він обхопив чемодан мускулястими руками й поставив на землю. Обличчя його почервоніло. Чемодан був довгий, чорного кольору, і чотирма ручками. Своєю формою він скидався на футляр контрабаса. Проте написи точно визначали вміст: «Обережно! Прилади!»

— Ну й ну… — похитав головою директор. — Як же ви справлялися, професоре?

— Запрошував чотирьох носіїв. А сам керував, — сказав Громов.

— Ми залишили вам той самий номер. Не заперечуєте?

— Прекрасно. Вельми вдячний.