1961

Востаннє відвідує США на яхті Арістотеля Онассіса «Крістіна»

1963

Призначений Джоном Ф. Кеннеді першим почесним громадянином Сполучених Штатів

1964

15 жовтня — залишає місце члена парламенту від Вудфорда

1965

24 січня — помирає, через 70 років після смерті батька

Подяка

Ця книжка є плодом задуму мого чудового редактора Руперта Ланкастера із «Hodder & Stoughton». Кілька років тому він звернувся до «Churchill Estate» із пропозицією оцінити доцільність написання нової праці задля відзначення 50-ї річниці з дня смерті сера Вінстона Черчилля. У «Churchill Estate», як виявилось, обмірковували подібний крок і якимось чином вказали на мене як на потенційного виконавця такого завдання — отож я вдячний Руперту й Ґордону Вайзу та всім у «Churchill Estate» та споріднених організаціях; та, звісно, моїй дивовижній агентці Наташі Фейрвезер; та моєму американському редактору Ребеці Сейлтен за мудру пораду зробити Черчилля доступним для всіх англомовних народів.

Для мене було привілеєм працювати у «Черчиллевому винограднику», як його якось назвав Мартін Ґілберт. Найважливіший борг мені слід віддати всезнаючому доктору Аллену Пеквуду із «Архівів Черчилля», який охоче відповідав на мої дзвінки навіть у найнедоречніші моменти — коли водив дітей на плавання і таке інше — та вказував мені на всілякі незвичайні документи.

Свій неоціненний провід мені надали чудовий персонал та доглядачі Чартвеллу, Військових кімнат Кабінету міністрів та Бленгеймського палацу.

Ендрю Робертс надав мені на Гертфорд-стрит, 5 дві довготривалі, заправлені алкоголем консультації.

Девід Кемерон виконав безцінну чорнову роботу зі з’ясування точних місць проведення вирішальних зустрічей травня 1940 року — які у випадку Лукача, наприклад, залишались спірними.