Наталя Яковенко

Практично вперше таке обґрунтування здійснила Наталя Яковенко. У її підручнику «Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII століття»[2] події повстання під проводом Богдана Хмельницького 1648—1557 рр. означені як козацька революція. «Вжите у цій книжці поняття «революція», — писала дослідниця, — найбільш адекватно відображає суть буремних подій. По-перше, вони втягнули в свою орбіту не тільки усі стани й соціальні групи, а й кожну окрему людину, якій просто ніде було сховатися від вогненного смерчу. По-друге, останнє козацьке повстання змінило політичну карту довкілля, проклавши нові кордони України, Польщі, Росії, а невдовзі — й Туреччини. По-третє, у нововитвореній Українській державі була повністю перевернута звична соціальна ієрархія, коли замість зруйнованої станової драбини родових еліт до вершин влади зійшли люди, які здобули її «правом шаблі» — козацька старшина. Врешті, по-четверте, події Хмельниччини на багато століть уперед, якщо не донині, визначили національний ідеал, довкола якого вперше в єдиному ритмі почали обертатися і елітарна, і простонародна культура — постать героя-козака, символічного борця «за волю України»[3].

Можна, звісно, дискутувати щодо коректності вживання терміна «козацька революція», а також розуміння Яковенко поняття «революція»[4]. Однак запропоноване нею трактування повстання під проводом Богдана Хмельницького як революції, що торкнулася змін внутрішніх (політичних та соціальних), а також призвела до кардинальних змін на міжнародній арені, заслуговує на увагу.

Запропонований Яковенко термін «козацька революція» не набув поширення. Натомість був переформатований. У 1999 р. вийшла робота Валерія Смолія та Валерія Степанкова «Українська національна революція середини XVII ст.: проблеми, пошуки, рішення»[5]. Тоді ж побачила світ їхня праця у сьомому томі серії «Україна крізь віки» під назвою «Українська національна революція XVII ст. (1648—1676 рр.)»[6]. У 2009 р. вийшла об’ємна монографія цих авторів під такою самою назвою[7]. Основні постулати Смолія й Степанкова про повстання під проводом Богдана Хмельницького як революцію були озвучені в праці «Історія українського козацтва»[8], яка стала підсумком сучасних козакознавчих студій. Термін «українська національна революція» ніби став канонічним і ввійшов до монографічних досліджень, а також українських підручників з історії.

Смолій і Степанков визначали поняття «революція» як злам, коли відбувається перехід «від застарілих у більш розвинені, прогресивніші» суспільні форми[9]. Подібне розуміння, сформоване під впливом марксизму, стало стереотипним для українського суспільства. Згадані автори, ведучи мову про повстання під проводом Богдана Хмельницького, свідомо протиставляли термін «національна революція» як поширеному в польській історіографії поняттю «громадянська війна», так і поняттям, що функціонували донедавна в історіографії — «козацьке повстання», «козацька війна», «козацька революція» тощо. Вони вважали, що ці поняття є неприйнятними. Національну ж революцію означали таким чином: це — явище, коли поряд із змінами суспільного устрою відбувається в умовах боротьби за незалежність процес ліквідації вироблених в інших політичних культурах структурних основ організації політичного життя та заміна їх національними. Цей процес може супроводжуватися громадянською та національно-визвольною війною, що надає боротьбі виняткової жорстокості й величезного кровопролиття[10].