ГУФНАҐЕЛЬ:

А в цей строкатих вир — бабах! —

Ввірвуться гості у мішках.

Це мішкуватий буде люд:

Мішок, накинутий навспак,

В мішку діра, в ній голова,

Надійно замаскована,

І невідомо, хто є хто!

ПАНСЬКА ГРУПА: І що? І що? І що?

ГУФНАҐЕЛЬ: На знак маестро Фіора мішки спадуть. І покажеться мода майбутності... Зрозуміло? Навіщо маестрові самому, з голови вигадувати нову моду? Хіба не ліпше вперше, так би мовити, прозондувати громадську думку? Довідатися, хто чим дихає? Які нові смаки, нові схильності, нові вподобання? Запросимо всіх до участі в конкурсі на нову моду. Нехай кожен обдумає відповідний костюм, а на цей костюм надягне мішка. Коли мішки спадуть, і ми побачимо костюми, маестро роздасть призи і, зачерпнувши натхнення в тих костюмах, зімпровізує остаточну модель силуету чоловічого й дамського на найближчі роки. А що? Гайда, вйо! І то галопом.

Гей-гей, галоп!

Галопом мчу!

Хлистом раз-два!

Хлистом два-три!

КНЯЗЬ: Гей, не так жваво! Не так учвал...

ГУФНАҐЕЛЬ: Буцефал!

Хай летить, нехай заносить!

Лиш би з коня я не впав!

ПАНСЬКА ГРУПА:

Хай летить, нехай заносить!