ХУАН ЛУЇС: Хіба зараз не гратимуть «Адажіо»?
ХУЛІЯ: Де там! П’єса скінчилася.
ХУАН ЛУЇС: Вона ж починається цим маршем!
ХУЛІЯ: Він повторюється у фіналі. (Відштовхує його руку). Пусти мене! Треба зайнятися гостями. (Оплески змусили музикантів знову вклонитися. Хулія підводиться і йде до дивана).
Відштовхує його руку
Оплески змусили музикантів знову вклонитися. Хулія підводиться і йде до дивана
ДОН ХОРХЕ (звертаючись до неї): Яка краса, пані!
звертаючись до неї
ХУЛІЯ: Дякую. (Генерал підводиться і цілує їй руку).
Генерал підводиться і цілує їй руку
ГЕНЕРАЛ: Чудовий концерт. (Непорушні й усміхнені, двоє музикантів дивляться з узвишшя на присутніх).
Непорушні й усміхнені, двоє музикантів дивляться з узвишшя на присутніх
ПАДРЕ АНСЕЛЬМО: Уже небагато є місць, де так шанують дружбу.
ХУЛІЯ: Ви дуже люб’язні. Вип’єте ще?
ГЕНЕРАЛ: Було б непогано.
ХУЛІЯ (обернувшись до покоївки): [Пепіто].
обернувшись до покоївки
ПЕПІТА: [Так, пані]. (Виходить уперед, не звертаючи уваги на чоловіка, який у світлому костюмі сидить у фотелі, підходить до дивана і простягає тацю. Генерал і Крістіна замінюють свої порожні склянки на інші).
Виходить уперед, не звертаючи уваги на чоловіка, який у світлому костюмі сидить у фотелі, підходить до дивана і простягає тацю
Генерал і Крістіна замінюють свої порожні склянки на інші