Светлый фон
Люлі-люлі, Божа Мати, дай синочка вколисати, Сад Господній покажи, а тоді — вертай мерщій! Це — горобчик мій малий, мій синочок золотий! Хай на руці йде до мами, хай спокійно спить ночами.
Завтра. Коли мине й ця ніч. І ти відчуваєш, як і колись, як тієї ночі, коли ти несвідомо відчула, що ранок має принести катастрофу. Один в один, як тоді. Безсила, заніміла, ти мала просто чекати. Пугу, Хатіше, пугу-пугу. Цього разу ти хоча б прикрила вікна. Закусила губу, щосили замружилась і чекала світанку.