И в том же номере «Нової Ради», где был напечатан репортаж об этом заседании, печатается заметка некоего А. Яриновича (это не кто иной, как Андрей Никовский) под недвусмысленным названием «Самостійна Україна»:

Що таке право на самоозначення? Це єсть такий стан національний, коли народ може зовсім вільно, зовсім незалежно, без примусу, sua sponte[37] завести в себе і для себе той чи инший державний лад, ту чи иншу спілку, ту чи иншу форму державної залежности чи незалежности. Чи маємо ж ми право на самоозначення? – Ми кажемо: маємо. – Большевики кажуть: имеете. – Меншевики буркають: ну, имеете. – Кадети сичать: самоопределение… – Союзники: vous avez[38]. – Німці: sie haben[39]. Адже всі досі воювали за самоозначення народностей. Значить ясно: – Ми маємо право на самоозначення. Не треба додавати, як большевики: – Вплоть до отделения. Бо раз народ свідомістю своєю і згодою инших одержав право на самоозначення, значить він: – Уже самостійний{1079}.

Що таке право на самоозначення? Це єсть такий стан національний, коли народ може зовсім вільно, зовсім незалежно, без примусу, sua sponte[37] завести в себе і для себе той чи инший державний лад, ту чи иншу спілку, ту чи иншу форму державної залежности чи незалежности.

Чи маємо ж ми право на самоозначення?

– Ми кажемо: маємо.

– Большевики кажуть: имеете.

– Меншевики буркають: ну, имеете.

– Кадети сичать: самоопределение…

– Союзники: vous avez[38].

– Німці: sie haben[39].

Адже всі досі воювали за самоозначення народностей. Значить ясно:

– Ми маємо право на самоозначення.

Не треба додавати, як большевики:

– Вплоть до отделения.

Бо раз народ свідомістю своєю і згодою инших одержав право на самоозначення, значить він:

– Уже самостійний{1079}.