— То… то ти мене пропустиш? Будь ласка… — попросив Гаррі, наперед знаючи відповідь.

— Ні, — сказала вона, й далі походжаючи. — Не пропущу, доки не відгадаєш моєї загадки. Відгадаєш з першого разу — і шлях вільний. Помилишся — я нападу. Якщо промовчиш — я дозволю тобі відступити неушкодженому.

У Гаррі всередині все перевернулося. Загадки добре розгадувала Герміона, а йому це вдавалося не дуже. Він зважив свої шанси. Якщо загадка буде заскладна — він промовчить, відступить і спробує знайти інший шлях до центру.

— Я згоден, — кивнув Гаррі — Можна почути загадку?

Істота сіла на задні лапи просто посеред коридору й продекламувала:

Гаррі мовчки витріщився на сфінкса.

— А можна ще раз?.. Тільки повільніше… — невпевнено попросив він.

Жінка-сфінкс посміхнулася і повторила вірш.

— Усі підказки зводяться до істоти, яку мені не хотілося б цілувати? — спитав Гаррі.

На обличчі сфінкса з’явився загадковий усміх. Гаррі сприйняв його як ствердну відповідь. Тоді напружив мозок. Існувало чимало істот, котрих йому не хотілося б цілувати. Спершу він подумав про вибухозадих скрутів — але зрозумів, що не все так просто. Треба було помізкувати над підказками…

— Балетна фігура і помах руки, — пробурмотів Гаррі, — який у цьому словесний зв’язок? Прощання?.. Ні, це ще не відповідь!.. Я знаю лише одну балетну фігуру — «па». А помах руки — може, «па-па»?.. Я повернуся до цієї підказки пізніше… Можна наступну?

Вона повторила наступні два рядки.

— Здобути середину звуку? — тихо повторив Гаррі. — Як це? Може, якось заспівати?.. Звук… Його середина… Може, «у», може, «ву»?.. Повтори, будь ласка, останню підказку!

Жінка-сфінкс проказала останні рядки.

— «Кінець у початку й початок кінця…» — мовив Гаррі. — Якась абракадабра… Якого початку? Якого кінця?.. Початок — кінець… Кінець у початку — «к»? Початок кінця — також «к»?..

Істота знову лише всміхнулася.

— …ук… вук… — складав відгадки Гаррі, вже й сам походжаючи туди-сюди. — Кого б я не хотів цілувати?.. Па-ву-к… Павука!