Початок же хвороб і бід Єрусалиму був у царство Йосії такий. Цар єгипетський, фараон, названий Нехо (тобто кривий), ішов ополченням проти царя асирійського на ріку Єфрат. А тому що шлях його був повз межі юдейські, цар Юдеї Йосія зібрав воїв своїх, вийшов проти Нехо, царя єгипетського. Нехо ж послав до нього посланців своїх, кажучи: "Що мені і тобі, царю Юдеї. Не проти тебе я йду воювати, але проти иншого виступаю, на якого мені бог поспішно іти наказав. Ти ж припини перепону чинити велінню бога, який зі мною, щоб і тебе не убив". Йосія ж не послухав Нехо, виступив проти нього — і була битва на полі Маґіддо, що у володіннях Манасіїних. Поранений був Йосія від стрільців Нехо і, до Єрусалиму привезений, помер, і похований був у гробах отців своїх. І плакав за Йосією цілий Єрусалим риданням великим, був-бо цар вельми добрий і до Бога благочестивий. Нехо ж, цар єгипетський, перемігши силу царя юдейського Йосії, пішов на асирійців. А в Єрусалимі люди помазали на царювання молодшого Йосіїного сина Єгоахаза, і царював лише три місяці, допоки Нехо єгипетський затримався на асирійській війні. Коли повертався Нехо з перемогою, взяв у володіння своє Єрусалим-град і цілу землю Юдину й Ізраїлеву. І відставив із царювання в Юдеї Єгоахаза, якого ж народ вибрав, а замість нього поставив царем старшого брата Єгоахазового, сина Йосії, на ім'я Єліяким, перейменувавши його на Єгоякима: звичай-бо був царям-переможцям переможеному й покореному цареві ім'я міняти. І наклав Нехо данину на землю Юдину й Ізраїлеву: сто талантів срібла і сто талантів золота, а Єгоахаза, відставленого від царювання, закованого, повів до Єгипту, де ж і помер Єгоахаз. І так насіння Авраамове, народ вільний, і царство знамените Юдейське почало підкорятися иншому царству й маліти рукою катівською — через гріхи, якими ж Бога Вишнього прогнівали й засмутили, не покаялися, не дали вмовити себе словами пророчими.

На початку царювання Єгоякима, сина Йосіїного, було слово від Господа до Єремії: "Стань на подвір'ї Господнього дому і всім людям Юдиним, що входять у дім Господній на поклін, проповідуй, кажучи: "Так говорить Господь: якщо не послухаєте Мене і не будете ходити у законі моїм, вам данім, і не послухаєте слів рабів моїх — пророків, яких посилаю до вас зранку, то зроблю з домом цим, як з Шіло, спустошеним за беззаконня шіломлян. І місто це дам на прокляття для всіх країв всієї землі". Чувши такі слова з уст Божих, які Єремія-пророк у домі Господньому говорив, жерці, і лжепророки, і всі люди сповнилися гніву і, схопивши Єремію, взивали: "Смертю нехай помре той, хто пророкує таке". Почули ж те і князі Юдині і прийшли з дому царевого у дім Господній, сіли при вході до брами дому Господнього. І промовили жерці і брехливі пророки до князів і до всіх людей, кажучи: "Присуд смерти нехай буде чоловікові цьому, бо пророкував погане для граду цього, як же чули ви вухами вашими". І промовив Єремія до князів і всіх людей, кажучи: "Господь послав мене пророкувати проти дому цього і проти граду цього всі слова, які чуєте. Нині-бо виправте путі ваші і діла ваші зробіть добрими, послухайте голосу Господа Бога вашого — і забере Господь від вас погане, що приготував на вас. Я ж — ось в руках ваших, робіть зі мною, як же вам хочеться, але, розуміючи, розумійте, що, коли уб'єте мене, кров невинну дасте самі на себе, і на град цей, і на тих, що живуть у ньому, бо справді послав мене Господь говорити до вас у вуха ваші слова ці". І сказали князі і всі люди до жерців і до всіх лжепророків: "Нема чоловіку цьому суду смертного, іменем-бо Господа нашого говорить". Ще ж і зі старших краю деякі мужі, вставши, захищали словами Єремію-пророка, кажучи до всього собору: "Згадайте пророка Міхея з Мораші, він у дні Єзекії, царя Юдиного, говорив до всіх людей: "Так говорить Господь: Сіон, як нива, заораний буде, і Єрусалим румовищем стане. І гора дому Божого заросте дібровою". За ті слова хіба убив його Єзекія-цар? І всі люди чи не забоялися Господа і чи не молилися перед лицем Господнім? І покинув Господь погане, сказане на них. І ми сподіяли велике зло на душі наші, тому покаймося у злості нашій, а не на убивання чоловіка невинного заохочуймося. Яка-бо користь була з недавно пролитої крови Урійї, сина Шемаї з Кір'ят-Єарішу, що пророкував іменем Господнім про землю цю, так, як же і Єремія пророкує? І коли цар і князі шукали, щоб убити Михея, він, злякавшись, утік до Єгипту, але послав цар мужів своїх, вивів його з Єгипту, убив його мечем, через те збунтувався люд на царя і на князів, те ж йому буде, коли і Єремію уб'єте". Коли те говорили старці, було різноголосся в соборі: одні-бо вбити хотіли пророка святого Єремію, а инші стверджували, що не винний смерти. Проте сторона супротивних перемогла б й убили б чоловіка Божого, коли б не захистив його один із вельмож на ім'я Ахикам, син Шахана, його ж рука була міцна, і не передав Єремію в убивчі руки.