Зробив же цар Єгояким лукаве перед Господом після всього, що зробили батьки його. І було знову слово Господнє до Єремії, що мовило: "Увійди в дім царя Юдиного і скажи: "Послухай слово Господнє, царю юдейський, що сидиш на престолі Давидовому, хай почують же і раби твої і люди твої, так говорить Господь: Чиніть суд і правду, і визволяйте пригніченого силою від наклепника. Чужинця, і сироту, і вдову не ображайте, і не уникайте людей неправедно, і не проливайте невинної крови, і якщо послухаєте, будуть царі від роду Давидового сидіти на престолі цьому. Якщо ж не послухаєте, то присягою присягає Господь, що зробить пусткою дім царства Юдиного і Єрусалиму, і говорить, що святі будуть мужі ті і зброя їх свята, які вас, грішників без каяття, наче дерево, рубати будуть. І прийде народів багато через запустілий град цей, і скажуть один одному: "Чому зробив Господь так граду цьому великому?" І відкажуть: "Через те, що покинули заповіт Господа Бога свого і поклонилися богам чужим". Про царя ж Юдиного Иоакима говорить Господь: "Похованням ослячим поховається, смердючий і викинений за ворота єрусалимські". Коли пророк такі слова з уст Божих перед усіма сказав, зрушився на великий гнів цар і всі князі, і убили б тоді Єремію святого, якби Боже Провидіння не вберегло його на майбутнє сповіщення таїнства Божого. Взяли його з безчестям й образами в кайдани і до в'язниці кинули. Тим часом прийшов Навуходоносор із силою своєю і воював на Єрусалим, і віддав Господь у руки його Єгоякима, Юдиного царя, у третій рік царювання Єгоякимового. Взяв-бо Навуходоносор Єгоякима і з ним деяких із князів і великородних домів, серед них же і Даниїла, який юним хлопцем був, також і трьох отроків, і громадян єрусалимських частину немалу, і завів у Вавилон. Ще ж і з посудин дому Божого частину найкращу забрав. Але скоро відпустив Навуходоносор самого Єгоякима до Єрусалиму знову на царство, зробивши його собі данником. І працював Єгояким на Навуходоносора, царя вавилонського, три роки, даючи данину, як же спершу працював на фараона Нехо, царя єгипетського. Через три роки Єгояким скинув із себе ярмо рабства і збунтувався проти влади Навуходоносора, не захотівши давати йому встановленої данини. Перед тим часом, коли повернувся Єгояким від Навуходоносора і відрікся від нього, було слово Господнє до Єремії, що в путах сидів, таке: "Візьми собі сувій книжний і впиши в нього всі слова, які Я сказав тобі про Ізраїль, і про Юду, і про всі краї, від дня, коли аж до нині говорив Я до тебе, від днів Йосії, царя Юди, аж до цього дня. Чи не почує дім Юди (тобто все плем'я юдейське) все, приготоване на них, і чи не повернеться з шляху свого злого, і тоді милостивий буду до неправд їхніх і гріхів їхніх". І прикликав Єремія Баруха, сина Нерійї, щоб написав сказане від нього, бо сам у темному місці замкнений був, писати не міг. Барух же, ззовні, при віконці темниці, сидячи, писав те, що говорив пророк. І вписав у згорток книжний Барух з уст Єремії всі слова Господні, сказані до нього. І сказав Єремія Барухові: "Мене стережуть, і не можу вийти звідси й увійти в дім Господній; ти-бо йди і прочитай, що написав з уст моїх — слова Господні — у вуха людей, у день посту їхнього, і у вуха всьому дому Юдиному, тим, що приходитимуть з градів своїх до церкви. Може, впаде благання їхнє перед лице Господнє, і повернеться кожен зі шляху свого злого, бо велика лють і гнів Господній є на людей цих". І зробив Барух, як же звелів йому Єремія-пророк, прочитав слова Господні в домі Господньому перед усім народом. Був же то п'ятий рік царювання Єгоякимового. І чули про те князі, прикликали Баруха перед себе і звеліли йому прочитати згорток той перед ними. І коли прочитав, мали сумнів і питали: "Звідки записав ти слова ці?" Він же сказав, що з уст Єремії. Вони ж радили Барухові, аби сховався, також і Єремію в путах сховати десь на час звеліли, а самі, взявши книгу ту пророчу, пішли до царя. Цар же тоді сидів у домі своєму, при вогні гріючись, був-бо місяць дев'ятий, тобто листопад, і налягла зима. І читали перед царем згорток той, і не настрашився цар і вельможі, що з ним були, слів читаних, але коли прочитано було лист один чи другий, зразу цар гніву сповнився, сам відрізав листки прочитані і спалював на вогні — і так весь згорток прочитаний на частини порізав, спалив. Баруха ж і Єремію звелів шукати, щоб убити, але Господь сховав їх чудесним своїм захистом.