Коли прийшов час Єлизаветі народжувати, народила сина. І почули про це родичі її і навколишні, раділи з нею, бо за природою і понад природу зачала й народила. Як жінка, за природою зачала, понад природу те, що в старості й неплідності народила, благодаттю Святого Духа, а не силою єства. Инше бо діло єства, а инше — благодаті. І чудесне було все, що діялося щодо Йоана, бо народження його було не лише від тілесних батьків, а й від благодаті Духа Святого. Не стільки батькам потрібний був Йоан, скільки Божому Слову. І свідок цьому архангел Гавриїл, що говорить до Захарії: "Ось жінка твоя народить тобі сина, і Духа Святого сповниться ще з лона матері своєї, і багатьох із синів Ізраїлевих наверне до Господа, Бога їхнього". Хіба не чудесним є народження отрока? Сказано, що жінки в печалі родять дітей, але яка печаль може бути Єлизаветі в народженні, коли присутній біля неї був Дух Святий? Не треба було допомоги повитухи там, де благодать Духа, біль пологів відганяючи, сповнює радости породіллю. Коли народилося немовля, прийняло від Бога благодать — не коли виріс і змужнів, а із самої материнської утроби. Одягом святости, наче воїн у броню, одягнений, пішов поперед Господа, за ангельським словом: "Духа Святого з лона матері своєї сповнився". І пішов перед ним духом і силою Іллі. Перед ким іде? Перед Христом Господом! І через те називається Предтечею, як же й самого Йоана чуємо, що говорить: Іде за мною Той, хто сильніший від мене". І знову: "За мною іде Той, хто переді мною був, хто був раніше від мене. Він після мене є в часі. Переді мною ж божеством предвічним. Чому ж Гавриїл каже, що Йоан наперед іде духом і силою Іллі? Почуй розумно: ім'я Ілля тлумачиться як "Божа сила". А тому що Йоан мав у собі Бога, сповнений Духа Святого з лона матері, Дух же Богом є, тому, як Ілля, сильний у дусі виявився, ідучи перед Господом. Він-бо той, про кого в пророцтві написано: "Ось я посилаю ангела мого перед лицем Твоїм, який влаштує дорогу Твою перед Тобою". І багатьох поверне з блуду до істини. І тому сказав ангел про Йоана, що духом і силою Іллі іде перед Господом. І багато можна знайти в Йоані подібного до Іллі. Дивний-бо Йоан, що, немовлям народившись, голос батькові віддає. Спитали-бо Захарію, як би він хотів назвати дитину, попросив той дощечку і написав: "Йоан буде ім'я йому". І той, хто не вірив словам ангельським, нині вимушений був писанням проповідувати видіння, що йому було. Той, хто не прийняв слухом сказаного тоді, нині те своєю власною рукою утвердив. Й, ім'я дитині давши, здобув голос. Тому ж усі дивувалися, бо зразу розкрилися уста його, і розв'язалися пута язика його, і говорив, благословлячи Бога. О нове й дивне чудо! Ім'я дитині пишеться — й уста батькові, що німували, добромовними стають. Йоаном назвали — і язик того, що називає, виправляється. Саме ім'я праведного розв'язує німоту, і нелегкий у русі язик рухається, щоб благословити Бога. Так виявився голос волаючого в пустелі: "Приготуйте дорогу Господеві, рівняйте стежки Його". О чудо! Слово приходить, голос наперед проповідує. Владика іде, і раба наперед послано. Цар зближається, і воїн наперед готується. Радіймо і веселімося, що Єлизавета народила і Захарія заговорив, що неплідна вигодувала і старець виголосив, що дощечку попросив і язик священичий розв'язався, що Предтеча народився — і світ цілий зрадів. Воскликнім із Захарією: "Благословен Господь, Бог Ізраїлевий, що відвідав і визволив людей своїх, Йому ж належить усіляка слава, честь і держава нині, і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.