Коли ж утишилася трохи ярість Персентинова, повелів перестати бити їх, а повести до темниці, доки умислить, що має чинити із ними. Немала обняла його печаль, що полк його на п'ятдесят воїнів зменшився. Вони ж, укинені зі своїм Калістратом у темницю, навчалися від нього пізнання Бога досконало, розтулив-бо святий вуста свої й оповідати почав про створення світу і як у раю переступили люди, аж до Христового воплочення, самохітні його муки та воскресіння. Звістив їм і про суд, і про душі, і про майбутнє життя, про воздаяння праведним і про кару грішним у пеклі, і, всі таїнства віри оповівши їм, укріпив їх у мученичному подвизі.
Завтрашнього дня воєвода сів у суді перед великою кількістю воїнства, що стояло перед ним, і, вивівши із темниці Калістрата із дружиною, почав говорити: "Скажи мені, Калістрате, ти і ті, що з тобою: чи принесете жертву богам, щоб від тяжких мук увільнитися, чи в попередньому вашому нескоренні будете?" Святий же Калістрат рече: "Я від себе відповідаю, що не відступлю від Господа мого аж до смерті, а інші нехай самі від себе говорять, запитай їх і почуєш, що мовлять тобі". Воєвода до них сказав: "Ви, зваблені, що повісте?". Вони відповіли: "Християни ми є, єдиного ісповідуємо Бога, який небо і землю створив, і віруємо в нього і в єдинородного Сина Його, Господа нашого Ісуса Христа, і в Святого Духа, як навчив нас добрий учитель наш Калістрат". Це одноголосно сказали святі, і звелів воєвода міцно бити їх по одному. Також, зв'язавши їм руки й ноги, повелів укинути в озеро, котре там було, і, коли мали бути вкинені, помолився святий Богу, кажучи: "Господи у вишніх живий, що до смиренних милостивий, зверни очі свої милостиві на це своє стадо і благоволи їх у тих водах омити купіллю відродження та усиновлення нашестям Твого Святого Духа, щоб, омивши всі скверни старої людини, були допущені до насліддяг як таких, що Тобі відвіку благовгодили". їм, зв'язаним і у воду вкиненим, відтак розв'язалися їхні вуди, і стояли у воді із обличчям світлим, радіючи на хрещення своє. І видно вінця вельми гарного, що із виші сходив, і голос почувся, який казав: "Дерзай, Калістрате, зі стадом своїм і йди із ним спочити до вічних поселень". І тоді голосний був землетрус великий, а ідол якогось поганого язицького бога, що стояв там поблизу, від струсу впав і в порох розсипався. Це побачивши, інші воїнів сто тридцять п'ять, які почули голос із небес, що до Калістрата прийшов, увірували в Господа нашого, однак нічого їм воєвода не сказав, боячись поговору й сум'яття в полку, тільки перших сорок дев'ять зі святим Калістратом звелів знову вкинути у темницю. У ній ото сидячи, святий Калістрат рече до дружини своєї: "Це, братіє, Христовою благодаттю сподобилися ви святого хрещення, а що подобає достойно подякувати Богу, встаньмо тож і помолимося йому". Встали всі, руки й очі до неба вознесли, і творив молитву Калістрат, кажучи: "Господи Боже, ти хочеш усіх людей спасти і в пізнання істини привести, ти вирвав оце своє мале стадо із вуст левів, тож приклич нас у спасіння вічне, сподоби у святій померти вірі, якою віруємо в Тебе, Бога нашого, і дай нам до Тебе прийти непорочним та чистим і явитися святому лицю Твоєму і поклонитися Тобі, благословенному навіки!" Молилися із святим Калістратом старанно й усі мученики, а коли настала ніч, ввійшли у темницю за повелінням мучителевим воїни із оголеними мечами і всіх посікли на частини.