Цими словами сильно розгніваний, воєвода звелів череп'я гостре по землі послати і по ньому святого Калістрата голого і простертого волочити довго — прикладав біль до болю від ран його тілу. Коли ж ті муки святий перетерпів, звелів мучитель у горло йому, наливало вклавши, воду лити, ніби у міх шкіряний. Коли це вчинили, рече мучитель: "Коли не покладеш жертов богам, Калістрате, то вкину тебе в море, боюся-бо, аби ти й інших не звабив воїнів, коли не погублю тебе швидше". Відповів мученик: "Ти, о пребеззаконниче! Печешся, стерігши стадо, що є під отцем твоїм дияволом, щоб не умалилося, я ж уповаю на Бога, що приверну їх Христу моєму і в істинній вірі утверджу, і посеред цього міста церкву йому збудую". Воєвода ж вельми ярістю розпалився й рече: "Нечестивче й окаянче! Смерть уже над головою твоєю, а ти церкву мислиш будувати і багатьох до Бога свого приводити!" Це сказавши, повелів міха шкіряного принести, в нього-бо святого мученика вклавши, вкинув у глибину морську, а сам стояв на березі, бажаючи бачити його потоплення. Міх-бо той, у якому святий Калістрат, як Иона в череві китовому, сидячи, молився, за Божим зволенням водною течією кинуто на гострого каменя, що трапився там, у морі, і розчахнувся, святого ж Калістрата два дельфіни, на хребта свого взявши, по водах носили, невдовзі й на берег винесли і залишили. Святий же весело співав:

"Ввійшов я до морських глибин"

Не потопила мене буря водна,

І не утрудився, кличучи,

Коли молився до тебе, Господи,

Ти ж невдовзі почув молитву мою

І від вуз нерозв'язаних

і з безодні глибинної

викинув ти мене чудесно,

Над сподіванку розтерзавши мотуззя моє,

І "підперезав мене радістю".

Так святому, що співав голосом радості, безліч воїнів дивувалися і, прибігши до нього, припадали до ніг його, просячи, щоб забрав їх із зваби бісівської і привів до Христа, Бога свого. Було-бо їх числом сорок і дев'ять, котрі сказали: "Це ми взнали, що Бог твій є великий та істинний, коли тебе із глибини морської збавив чудесно!" Блаженний же мученик рече: "Господь мій не відгонить тих, що приходять до нього, каже-бо: "Прийдіть до мене усі струджені та обтяжені — і я вас заспокою".

Це кажучи, простяг до небес руки свої й очі звів, молячись: "Господи, на небесах живий, який смиренних доглядає, поглянь на мене й на стадо твоє і збережи його від усякого зла і неушкоджено збережи від звіра видимого, від Персентина-мучителя, і від невидимого диявола, бо ти є славлений навіки!"

Воєвода, бачачи, що сталося, здивувався і рече: "Свідчуся пресвітлим сонцем, що великого волхвування наповнений є чоловік той, бо із моря викинений вийшов і, як обіцяв, звабив своїм волхвуванням моїх воїнів". Тоді рече до святого: "Я волхвування твої зруйную, Калістрате, скоро і дізнаєшся, хто є Персентин, великих богів служитель, і хто є Розп'ятий, якого шануєш і на якого марно уповаєш!" Тоді сів на суді і повелів усіх воїнів, які увірували, бити вельми, крушачи суглоби їхні. Вони ж, биті бувши, ніби одними вустами говорили: "Господи Ісусе Христе, будь помічником рабам твоїм і дай нам до кінця терпіння. Заради тебе так страждати волею зволили, хай збережений буде тобою наш учитель і пастир Калістрат, щоб від нього досконаліше навчилися знати тебе, єдиного Бога. Тепер же ми, як вівці загинулі є перед тобою, Господи!"