Походив отож Киріяк по святих місцях, прийшов до одного чоловіка Божого на ім'я Євсторгій, котрий збудував монастиря поблизу святого Сіону, і, від нього прийнятий бувши, перезимував там, дивлячись на подвиги іноків і сам іночих трудів прийнявши початки, і ніби драбиною від сили виходив на верх чеснотливого життя. Живучи ж там, чув від багатьох про святого Євтимія, котрий улаштував лавру в пустелі і про досконале його життя; вмолив отож блаженного Євсторгія, щоб відпустив його в Євтимієву лавру, любив-бо пустелю і в ній жити бажав. Євсторгій же, достатньо навчивши Киріяка, відпустив його із молитвою та благословенням до преподобного Євтимія. Євтимій же прийняв його люб'язно, провидячи в ньому можливе Боже обдарування, і невдовзі своїми руками одяг його у схиму і послав на Йордан до святого Герасима, уже тоді великий Теоктист до Господа відійшов. Герасим же святий, побачив ши юного Киріяка, повелів йому жити у спільножитному монастирі і працювати у послушаннях. Він же на всі праці вказав готовність і пробував у поварні, дрова січучи, і воду носячи, і їжу варячи, і всіляке послушання з подякою здійснюючи, не даючи собі спокою, день та ніч трудячи своє тіло: вдень в службі монастирській працював старанно, а вночі стояв на молитві, мало коли сон приймаючи; піст же був у нього такий: через два дні хліба і води споживав. Коли ж за звичаєм, дозволеним у свято, трапилося коли спожити трохи вина, то спершу розчиняв його добре водою; і в олію теплу воду вливав.

Преподобний Герасим, бачучи з молодих літ таку повстриманість, полюбив його. Мав-бо Герасим звичай на святу Чотиридесятницю відходити у найглибшу пустелю, звану Рува, у ній і преподобний Євтимій часом поселявся. Люблячи отож блаженного Киріяка через його велику повстриманість, узяв його із собою. Тим Киріяк в усі дні неділі причащався святих таїн від рук Герасимових і пробував у безмов'ї пустельному до неділі В'їзду Господнього в Єрусалим — і поверталися в обитель із великою для душі користю.

За деякий час преподобний отець наш Євтимій помер. Його ж бо смерть преподобний Герасим пізнав, сидячи в своїй келії: побачив-бо ангелів Божих, котрі із радістю виносили на небо душу преподобного Євтимія, тож, уставши, взяв Киріяка та й пішов у лавру Євтимієву і знайшов його в Господі почилого. Поховавши чесно його тіло, повернувся в свою келію із улюбленим своїм учнем Киріяком. На дев'яте літо приходу Киріякового до Палестини великий угодник Божий Герасим ' перейшов від земних до вічних обителей; Киріяк же знову повернувся до лаври преподобного Євтимія, де раніше від святих його рук прийняв ангельський образ.