(мал.) Покров Пресвятої Богородиці (дереворит з невідомої богослужбової книги).

Коли ж усі ті біди допікають нам, тоді, як знамення велике, з'являється швидка помічниця роду християнському, невидимим заступництвом нас бережучи та покриваючи. Це бо знамення дав Господь тим, що бояться його, щоб утекти їм з-перед лиця лука, бо в світі цьому покладені ми як знак на стріляння, летять на нас стріли зусібіч: одні від ворогів видимих, що натягують і націлюють луки і хваляться на нас у гордості своїй; інші від лука ворогів невидимих, щоб жалітися нам: терпіти не можемо бісівського стріляння; інші від єства, що на дух воює; інші від лука праведного Божого гніву та заборони, про що говорить Давид: "Коли хто не навернеться, буде гострити меча свого він, свого лука натягне і наставить його, і йому приготовив смертельні знаряддя, він зробить огнистими стріли свої". Отими всіма стрілами хай не будемо поранені смертно; дасться нам знамення, щоб утекти від лиця лука, — Покров пречистої і преблагословенної Діви; її покровом, ніби щитом, ми захищаємося, цілі від стріляння пробудемо, бо та Захисниця наша має тисячу щитів на наш захист, каже-бо до неї Святий Дух: "Твоя шия немов та Давидова башта ... тисяча щитів повішено на ній, усе щити лицарів.

Поставив колись Давид стовпа свого прекрасного й превисокого, який між Сіоном та нижче розташованим Єрусалимом на горі високій стояв і називався дочкою Сіоновою, і був той стовп поміж ними, як шия поміж тілом та головою, бо висотою своєю перевищував Єрусалим, а Сіону сягав. На стовпі тому повішено було щити і всю зброю до війни і захисту Єрусалиму. Уподібнює-бо Дух Святий Пречисту Діву Давидовому стовпу, бо та була дочкою Давидовою і є посередницею між главою Церкви — Христом і поміж вірними, що є тілом Церкви Його, перевищуючи Церкву, бо воістину вище всіх є, Христа ж сягаючи, бо плоть йому дала. Посередницею є й нині, коли стала в повітрі між небом та землею, між Богом та людьми, між подвигоположником Христом та воюючою Церквою, ніби стовп Давидів поміж Сіоном та Єрусалимом, наповнений кріпких щитів. Щити ж, кажу, — її всесильні до Бога за нас моління, що їх чули ті, котрі достойні були чесного її покрову: молилась-бо чуло як Матір до Сина і Творця свого, промовляючи слова в молитві милосердні та всемилостиві, й казала: "Царю небесний, прийми всяку людину, котра славить Тебе і закликає ім'я Твоє пресвяте на всілякому місці, і де буває пам'ять імені мого, те місце освяти і прослав тих, що прославляють Тебе, і тих, що мене, Матір твою, любов'ю пошановують, приймаючи їхні всілякі молитви та обітниці і збавляючи від усіляких бід та зол". Такі її молитви чи ж бо не щити, котрі захищають воюючу Церкву? Воістину є непереможні, в них же зможемо всі стріли вогненні погасити.