Коли ж настала ніч, знову прийшов у дім патріярха. І вставши, Прокл учинив, як раніше, і знову побачив того ж апостола, що говорив на вухо блаженному Івану, та й повернувся, не сміючи переривати бесіди їхньої. Настав же час утреннього співу, і знову повернувся чоловік у дім свій, плачучи. Прокл же вельми дивувався і не міг збагнути, хто той, котрий заходить до патріярха, і коли він заходить. Тож поклав собі такого зарока: не їсти, не пити, не спати, а не відступити від дверей блаженного Івана, доки чоловіка, який у біді, не введе до нього і не збагне, хто є той, котрий беззвісно заходить. Як звичайно, знову згаданий муж прийшов. Прокл же, знаючи, що ніхто не входив до патріярха, мовив до того мужа: "Воістину, пане й брате, через тебе не зійшов із цього місця і оце тепер зайду та звіщу про тебе патріярхові". Встав відтак, наблизився до дверей і знову побачив апостола, який до вуха патріярхового говорив. Відтак каже чоловікові: "Іди, брате, додому й моли Бога, щоб допоміг тобі, це ж бо, як бачу, той, котрий із патріярхом бесідує, від Бога є посланий, оскільки до нього невидимим заходить, а цими дверима ніхто не входив, тільки сам патріярх". Чоловік же той, уставши, пішов плачучи, — у відчай прийшов щодо помочі.

Коли настав ранок, пригадав сам блаженний Іван про того мужа і, закликавши Прокла, запитав його: "Чи не приходив сюди муж той, якого повелів тобі привести до мене?" Прокл же відповів: "Так, воістину, отче, вже третю ніч приходить сюди, але з іншим бесідував ти, через це не дерзнув зайти до тебе і звістити про нього". Іван же рече: "З ким я бесідував? Не було в мене нікого вночі". Тоді Прокл описав лице і подіб'я того, що являвся, і як, ззаду прихилившись, шептав на вухо. Відтак глянув Прокл на ікону святого апостола Павла, яку Іван мав на стіні, та й каже: Цей є воістину, його бачив, коли говорив він до тебе, отче, вельми-бо подібний до цього". Тоді обидва збагнули, що то святий апостол Павло являвся, і дякували Богу обидва, перший — за те, що від апостола таємно надихнутий був до писання, а другий — що сподобився бачити такого небесного жителя, апостола Павла. Тому ображеному чоловіку святий Іван подав руку помочі, а блаженний Прокл, за настановами свого вчителя духовного, отця Івана, мав успіх у чеснотах і виявив себе досконалим у боговгодному житті.

Після ж вигнання та смерті святого Івана Золотоустого поставлено було Прокла єпископом у Кизиці Сисанієм, патріярхом Константинграда. Пішов на престола свого, але не був прийнятий від тамтешніх клириків, що були єретиками. Повернувся відтак до Константинограда й там прожив одне літо. Коли ж помер патріярх і ще лежали мощі його в церкві, поставлений був святий Прокл патріярхом Константинграда і освячений у святий Великий четвер спасительної Страсті Господа нашого Ісуса Христа. Прийнявши престола, добре пас Христове стадо і переконав царя Теодосія, сина Аркадієвого, повернути мощі святого Івана Золотоустого із Коман до Царгорода.