У патріярство цього святого Прокла був великий землетрус проздовж шести місяців, і багато превеликих будівель, церкви, палаци та міські кам'яні стіни падали, немало сіл та малих міст земля пожерла, і острови деякі загинули цілком, джерела та ріки деякі раптово висохли, а на сухих та безводних місцях потекли води. Таке страшне трясіння повсюди було, а найбільше у Витинії, та Єлеспонті, та Фригії. У Царгороді ж багато прегарних і преміцних будівель упало. Цар Теодосій і царівна Пульхерія зі святішим цим патріярхом та всім народом вийшли з міста і ходили в полі, творячи литії з великими до Бога слізьми, щоб милостивий був до людей своїх. І сталося чудо предивне: з-посеред люду вихоплений був малий хлопець і знесений у висоту — всі бачили, доки неможливо стало несеного зріти, а з часом знову тим-таки шляхом з висоти долі зведений. І оповів хлопець той перед царем і патріярхом та всім народом, що чув ангелів, які співали на небі таке: "Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний, помилуй нас". І почали люди співати те трисвяте співання, і перестав землетрус. А хлопець отой тоді віддав духа свого у Божі руки й похований був чесно в церкві святої Ірини — відтоді співання трисвятого почалось по всесвіті.
Прожив же святий Прокл на патріярстві двадцять років і п'ять місяців і з миром відійшов до Господа.
У той-таки день страждання святих мучеників Євстатія, Теспесія та Анатолія
Ці мученики, Євстатій, Теспесій та Анатолій, брати були по плоті, народились у місті Никомидії від батька Філотея та матері Євсевії. Батько їхній був родом із Галат, із міста Гагра, він покинув вітчизну свою і прийшов у Никомидію та й узяв там у подружжя Євсевію, народив із нею цих блаженних небесного града жителів. Був же Філотей спершу еллінського нечестя із дружиною своєю та з дітьми і віддав старшого свого сина Євстатія у науку еллінської філософії, Теспесія ж та Анатолія до купецтва навернув, бо й сам був купцем, і вельми багатим. Якось узяв молодшого сина свого Анатолія й рушив у Галатійську землю куплю чинити. Коли ж поверталися звідтіля до Никомидії, трапився їм дорогою святий Лукіян, пресвітер антіохійський. З ним пішли і навчилися від нього православної християнської віри, і хрестились у якійсь ріці, що трапилася по дорозі. Прийшовши додому, розшукував Філотей Антима, єпископа Никомидійського, що ховався від нечестивих: у ті ж бо часи царювали Максиміян та Диоклитіян, і піднялося велике гоніння на християн, і багато з вірних через страх ховалося. Знайшов, отож, Філотей святого Антима в одному таємному місці, привів його вночі до свого дому, і хрещений був увесь Філотеєвий дім єпископом Антимом. Звершив відтак єпископ Божественну літургію у Філотеєвому домі, дав усім новоохрещеним причастя Божественних Таїн, освятив Філотея пресвітером, а старшого сина його Євстатія поставив дияконом та й відійшов, ховаючись од рук нечестивих. Філотей же із домом своїм таємно служив Богові, віруючи в Нього доброчесно, і, поживши трохи літ, перейшов до Господа, також і чесна його дружина Євсевія невдовзі померла, і залишилося троє благочестивих юнаків: Євстатій-диякон і Теспесій із Анатолієм — брати за плоттю і за духом, — єдинодушно служачи Богові, духом палаючи й досягаючи успіхів у чеснотах.