Усі присутні заціпеніли.

— Отруїли? — перепитав ведучий. — Але... але як?!

— Подробиць вони не повідомили, — відповів Ґлік. — Сказали тільки, що вбили його препаратом, відомим як... — почувся! шурхіт паперів, — як гепарин.

Камерарій, Оліветті й Рошер збентежено переглянулися.

— Гепарин? — перепитав Оліветті. Він був явно стривожений. — Але хіба це не...

Камерарій сполотнів.

— Це ліки, які давали Папі.

— Папу лікували гепарином? — Вітторія була приголомшена.

— У нього був тромбофлебіт, — пояснив камерарій. — Щодня йому робили одну ін’єкцію.

— Але ж гепарин — це не отрута. — мовив Рошер спантеличено. — Чому ілюмінати заявляють...

— У великих дозах гепарин небезпечний, — сказала Вітторія. — Це потужний засіб проти зсідання крові. Надмірна доза може спричинити сильну внутрішню кровотечу і крововилив у мозок.

Оліветті подивився на неї підозріло.

— Звідки ви це знаєте?

— Гідробіологи дають цей препарат морським ссавцям, яких тримають у полоні, щоб запобігти утворенню в них тромбім від недостатньої активності. Бували випадки, коли тварини вмирали від передозування. — Вона помовчала. — У людини надмірна доза-гепарину спричинила б симптоми, які легко можна прийняти за інсульт... Особливо, якщо не вдаватися до розтину.

Камерарій був дуже занепокоєний.

— Сеньйоре, — звернувся до нього Оліветті, — хіба не очевидно, що все це — просто черговий рекламний трюк ілюмінатів? Неможливо припустити, щоб хтось передозував Пані ліки. Ніхто ж не мав до нього доступу. Але навіть якби ми клюнули на цю приманку і захотіли спростувати їхню заяву, то як ми б це зробили? Закони Ватикану забороняють розтин. Та навіть якби ми наважилися зробити розтин, то й тоді нічого б не виявили. Ми побачили б у тілі лише сліди гепарину від щоденних ін’єкцій.

— Це правда. — Голос камерарія зазвучав-різкіше. — Однак мене турбує дещо інше. Ніхто поза межами Ватикану не знав, що Його Святість приймає ці ліки.

На це ніхто нічого не відповів.