— Усім доброго вечора, — сказав Герні незвично напруженим голосом. — Звертаюся до вас, мої співвітчизники, та до наших друзів у всьому світі...

Екстром поглянув на великий обвуглений камінь, гордо виставлений перед столом, за яким він сидів. Потім ковзнув поглядом на боковий монітор, де побачив себе в оточенні своїх найвідданіших працівників на тлі величезного американського прапора та емблеми НАСА. Через різке яскраве освітлення вся сцена скидалася на якусь неомодерністську картину — дванадцять апостолів на таємній вечері. Зак Герні перетворив усе це на другорядне політичне шоу. Герні не мав вибору. Екстром і досі почувався як телевізійний проповідник, який продає Господа вроздріб величезним масам глядачів.

За п’ять хвилин президент мав представити Екстрома та співробітників НАСА. А потім, ефектно вийшовши в ефір з вершини світу через супутник, НАСА приєднається до прес-конференції й допоможе президентові поділитися з усім світом вражаючою новиною. Після короткої розповіді про відкриття і те, як воно було зроблене, про його значення для космічної науки і після взаємних компліментів НАСА та президент дадуть слово знаменитому науковцеві Майклу Толланду, чий документальний фільм ітиме наступні п’ятнадцять хвилин. А опісля, коли публіка остаточно повірить у правдивість відкриття і сповниться ентузіазму, Екстром та президент побажають усім доброї ночі й пообіцяють тримати в курсі подальших подій під час регулярних прес-конференцій НАСА.

Сидячи в очікуванні своєї черги, Екстром відчув, як у душі його зачаївся сором. Він знав, що так буде. Він на нього чекав.

Він брехав... він підтверджував правдивість неправдивої інформації.

Однак зараз ця брехня чомусь зблякла і майже втратила значення. На його совість уже тиснув набагато важчий тягар.

У хаосі студії Ей-бі-сі Габріель Еш стояла пліч-о-пліч із десятками незнайомих їй людей; усі повитягували шиї до блоку з кількох телеекранів, підвішеного до стелі. Коли настав найважливіший момент, у студії запала тиша. Габріель заплющила очі, молячи Бога, щоб, коли вона їх розплющить, не побачити на екрані фото свого оголеного тіла.

Атмосфера в апартаментах сенатора Секстона була наелектризована до краю. Всі його гості підвелися і не зводили очей з великого телеекрана.

Зак Герні з’явився перед усесвітньою аудиторією. Неймовірно, але його привітання прозвучало скуто і незграбно. Схоже, він у чомусь сумнівався.

«Якийсь він знервований, — подумав Секстон. — Таким я його ще не бачив».

— Лишень погляньте на нього, — прошепотів хтось. — Напевне, новини дійсно погані.