— Розкажіть.
— Оперативники спецслужби стверджують, що цей сигнал було послано з борту субмарини ВМС США «Шарлотта».
— Що?!
— Вони не мають координат, пані, але не сумніваються щодо коду цього судна.
— Чорт забирай! — вигукнула Тенч.
Не кажучи більше ні слова, вона гепнула слухавкою об телефон.
72
72
Від приглушеної акустики в «глухій кімнаті» «Шарлотти» у Рейчел виникла легка нудота. А на екрані стривожений погляд Пікерінга уп’явся в Майкла Толланда.
— А ви чому мовчите, пане Толланд?
Майкл підвів очі, як студент, якого заскочили зненацька несподіваним запитанням.
— Щойно по телевізору показували ваш доволі переконливий документальний фільм, — зазначив директор управління військово-космічної розвідки. — А що ви тепер скажете про метеорит?
— Сер, я вимушений погодитися з доктором Марлінсоном, — відповів Толланд. — На мою думку, скам’янілі рештки та метеорит є справжніми. Я непогано знаюся на способах визначення віку, а вік цього каменя був підтверджений численними тестами. Як і вміст нікелю. Ці дані не можна сфальшувати. Немає жодного сумніву в тому, що цей камінь, утворений сто дев’яносто мільйонів років тому, демонструє не характерний для земних порід вміст нікелю і нашпигований скам’янілостями, вік яких також налічує сто дев’яносто мільйонів років. І я не бачу тут іншого пояснення, крім того що НАСА дійсно знайшла метеорит.
Пікерінг замовк. На його обличчі застиг отетерілий вираз, якого Рейчел раніше не доводилося бачити.
— Що ж нам робити, сер? — спитала вона. — Ми маємо попередити президента, що є проблеми з даними.
Пікерінг нахмурився.
— Сподіваймося, що він про них не знав
Рейчел відчула, як до її горла підкотився клубок. Натяк Пікерінга був очевидним.