Одна... Дві... Телефон задзвонив. Він не став піднімати слухавку, щоб спрацював автовідповідач. «Сенаторе Секстон, це Джуді Олівер із Сі-ен-ен. Я хочу надати вам можливість дати сьогодні увечері оцінку відкриттю НАСА. Будь ласка, зателефонуйте мені». Журналістка поклала слухавку.

Секстон знову почав рахувати. Один... Телефон знову задзижчав. І він знову проігнорував його. То був іще один репортер.

Взявши пляшку «Курвуазьє», Секстон поплентався до ковзних дверей балкона. Відчинивши їх, він вийшов на прохолодне повітря і, спершись на поруччя, уп’яв погляд в освітлений фасад Білого дому, що виднівся на відстані. Йому здалося, що вогні освітлення радісно мерехтіли під легеньким вітерцем.

«От виродки, — подумав він. — Століттями ми шукали докази життя у Всесвіті. І от ми знаходимо їх — якраз того року, коли я розпочав президентську кампанію! Це не просто невезіння, це якийсь фатум!» Скільки сягав погляд сенатора, у кожній квартирі світився увімкнений телевізор. Секстон подумав, де зараз може бути Габріель Еш. І де вона була сьогодні увечері? Це все вона винна! Це вона розповідала йому про всі невдачі, що спіткали НАСА одна за одною.

Він підняв пляшку, щоб зробити ще один ковток.

Чортова Габріель... це вона причина всіх моїх нещасть.

А Габріель стояла, заціпенівши, посеред хаосу студії Ей-бі-сі. Заява президента стала абсолютною несподіванкою і вкинула її у стан, близький до ступору. Вона стояла наче по стійці «струнко», немиготливим поглядом витріщившись в один із телевізорів, а довкола неї панував справжній гармидер.

Одразу після заяви президента у кімнаті новин запала мертва тиша. Вона тривала лише якусь мить, а потім розпочалася, на перший погляд, безладна метушня. Репортери були справжніми фахівцями. Вони не мали часу для висловлення емоцій. Для цього буде час після роботи. А цієї миті світ хотів дізнатися більше про знаменне відкриття, і Ей-бі-сі мала цю інформацію надати. У цій історії переплелося все: наука, історія, політична драма — така собі емоційна золота жила, тільки встигай її експлуатувати. Ніхто з працівників мас-медіа цієї ночі не збирався спати.

— Габі? — гукнула Йоланда зі співчуттям у голосі. — Ходімо до мене в офіс, доки хтось не здогадався, хто ти, і не почав допитуватися, що все це означатиме для кампанії сенатора Секстона.

Габріель відчула, як подруга веде її до своєї скляної кабінки. А потім всаджує на стілець, дає склянку води і вимучує на своєму обличчі посмішку.

— Поглянь на оптимістичний бік цієї справи, Габі. Твоєму кандидатові застромили прутня в дупу, але ж не тобі.