— А ви помітили, у якому напрямку рушив цей літальний апарат після зустрічі з судном?
— Так, помітив. Назад, на авіабазу в Туле. Наскільки я розумію, щоб встигнути відправити тих людей на материк транспортним літаком.
Решту шляху до центру зв’язку Екстром мовчав. Коли він увійшов до тісного приміщення, то почув на лінії знайомий хрипкий голос.
— Маємо проблему, — сказала Тенч, прокашлявшись. — І ця проблема — Рейчел Секстон.
76
76
Сенатор Секстон не знав, скільки він отак стояв, вдивляючись у порожнечу, як раптом почув гупання. Коли він збагнув, що то гупає не у нього в голові від випитого коньяку, а хтось стукає у двері його квартири, він сховав пляшку «Курвуазьє» і вийшов у фойє.
— Хто там? — гукнув сенатор, явно не налаштований приймати гостей.
То був охоронець, який повідомив Секстонові, хто саме до нього завітав о такій пізній годині. Секстон миттю протверезів.
Глибоко вдихнувши і пригладивши рукою волосся, Секстон відчинив двері. Обличчя, яке він перед собою побачив, було аж надто добре знайомим: жорсткий вираз і майже повна відсутність зморшок попри сімдесят з гаком років. Секстон зустрічався з ним не давніше, як сьогодні, — у білому «Форд Віндстар» у підземному гаражі готелю. «Невже це було сьогодні вранці? — здивувався Секстон. — Господи, як усе відтоді змінилося!»
— Можна? — спитав чоловік.
Секстон відійшов убік, впускаючи до себе в квартиру голову фонду «Космічний кордон».
— Зустріч минула добре? — спитав чоловік, коли Секстон зачинив за ним двері.
«Господи, про що він питає? — здивувався Секстон. — Таке враження, що він живе в коконі».
— Усе пішло коту під хвіст після того, як виступив президент.
Старий незадоволено кивнув.
— Так. Неймовірна перемога. Це завдасть дуже сильного удару по нашій справі.