Інженер підстрибом поспішав поруч.
— Хлопці, що сидять за радаром, цікавляться, сер...
— Чим? — механічно спитав Екстром, бо його думки і досі витали десь далеко.
— Про величезну субмарину, що перебувала на чергуванні неподалік узбережжя. Ми здивовані, що ви нам про неї нічого не сказали.
Екстром здивовано витріщився на інженера.
— Прошу?
— Та я про субмарину, сер. Ви принаймні могли б попередити про неї хлопців за радаром. Звісно, додаткова безпека з боку моря — річ цілком зрозуміла і потрібна, але цей підводний човен заскочив нашу радарну групу зненацька.
Екстром зупинився як укопаний.
— Яка ще субмарина?
Інженер теж закляк на місці — він явно не очікував такої реакції шефа.
— А хіба вона не бере участі у нашій операції?
— Ні! А де вона, чорт забирай?
Інженер перелякано ковтнув слину.
— За три милі звідси. Ми помітили її на радарі зовсім випадково. Вона спливла на якихось пару хвилин. І на екрані з’явилася доволі велика точка. Напевне, човен великий і Має широкий корпус. Ми подумали, що ви домовилися з ВМС, аби вони наглядали за цією операцією без нашого відома.
Екстром отетеріло витріщився на чоловіка.
— У мене навіть на думці цього не було!
Голос інженера затремтів.
— Тоді я мушу повідомити вам, сер, що цей підводний човен щойно зустрівся поблизу берега з літальним апаратом. Схоже, він забирав з борту якихось людей. Ми навіть здивувалися — хто насмілився на такий ризик при такому вітрі?!
Екстром відчув, як заціпеніли його м’язи.