Коли до цілі залишалося п’ятнадцять миль — іще поза зоною дії радара, — Дельта-Один несподівано відвернув гелікоптер на тридцять п’ять градусів від курсу. Піднявшись на висоту три тисячі футів — звичайну для легких літаків, — він перейшов на швидкість 110 вузлів.

Коли новий об’єкт увійшов до радіуса десять миль, радар у вертольоті берегової охорони пискнув один раз. Пілот нахилився, вдивляючись в екран. Точкою виявився якийсь маленький вантажний літачок, що прямував уздовж берега на захід.

Мабуть, до Ньюарку.

Хоча траєкторія польоту літака була такою, що він мав пройти на відстані чотирьох миль від «Гої», цей курс був, скоріш за все, вибраний ненавмисне. Однак пильний пілот берегової охорони все одно продовжував стежити, як мерехтлива цятка повільно, зі швидкістю 110 вузлів, повзла у правому кутку екрана радара. І дійсно, у найближчій точці вона мала опинитися за чотири милі на захід від судна. Як і очікувалося, літак продовжував летіти, не міняючи напряму руху, — тепер він уже прямував геть від них.

4,1 милі. 4,2 милі.

Пілот полегшено зітхнув.

І тоді сталася вкрай дивна річ.

— «Парасолька» запрацювала! — вигукнув Дельта-Два, піднявши вгору великий палець, зі свого сидіння, розташованого на лівому боці штурмового гелікоптера. — Бараж, модульований шум та прикриття — усе увімкнено і зафіксовано.

Отримавши цю інформацію, Дельта-Один різко накренив машину і вийшов на прямий курс до судна. Цей маневр на екрані радара «Гої» не буде видно.

— Це однозначно краще, аніж тюки з фольгою! — вигукнув Дельта-Два.

Його командир погодився. Глушення радарів винайшли ще під час Другої світової війни, коли один кмітливий британський авіатор під час бомбових рейдів почав викидати зі свого літака загорнуті в фольгу тюки. У результаті радари німців фіксували одразу стільки цілей, що не знали, по якій з них стріляти. Відтоді цю технологію значно удосконалили.

Протирадарна система «парасолька», встановлена на борту гелікоптера, була одним з найгрізніших засобів ведення електронної війни. Транслюючи в атмосферу над координатами конкретної цілі фоновий шум, «кайова» мала змогу фактично позбавити ворожий радар вух, очей та голосу. Кілька секунд тому всі радарні екрани на «Гої» згасли — це не викликало жодного сумніву. А коли вони второпають, що треба кликати на допомогу, на це просто не буде часу. На кораблі увесь зв’язок здійснюється на радіо- та мікрохвилях, телефонної лінії немає. Якщо «кайова» підбереться достатньо близько, усі системи зв’язку на судні припинять функціонувати, бо всі сигнали заблокує невидима хмара шумів, трансльованих попереду гелікоптера, які «засліплять» жертву, наче яскраві автомобільні фари.