Сенатор кинув на неї довгий лиховісний погляд.

— Навіть не здумай стати мені на заваді, інакше шкодуватимеш про це решту свого життя. — Він стояв, стиснувши в руках конверти, і його очі палали несамовитою люттю.

Коли Габріель вийшла з офісного будинку на прохолодне нічне повітря, її губа все ще кровоточила. Сівши у таксі, вона вперше відтоді, як приїхала до Вашингтона, втратила самовладання і розплакалася.

127

127

«Тритон» упав...

Майкл Толланд, похитуючись, зіп’явся на ноги. Залишок троса, на якому колись висів «Тритон», усе ще розгойдувався. Різко крутнувшись до корми, океанограф почав вдивлятися у воду і побачив, як батискаф щойно винесло течією з-під корми. З полегшенням завваживши, що батискаф непошкоджений, Толланд прикипів поглядом до люка, очікуючи, що він ось-ось відчиниться і звідти з’явиться Рейчел — ціла й неушкоджена. Та люк залишався закритим. Толланд подумав, що, можливо, Рейчел знепритомніла від різкого удару об воду.

Навіть з палуби Майклу було видно, що «Тритон» сидить у воді незвичайно низько — значно нижче нормальної ватерлінії на початку занурення. Батискаф тоне. Толланд не міг збагнути чому, але причина зараз не мала значення.

Я мушу витягнути Рейчел з батискафа. Негайно.

Толланд хотів кинутися до краю палуби, як над ним заторохтіла автоматна черга і кулі вдарили в якірний барабан, викресавши з нього сніп іскор. Майкл швидко присів. От зараза! Визирнувши, він побачив на верхній палубі Пікерінга, який цілився у нього з автомата. Поспіхом залізаючи до гелікоптера, спецназівець випустив автомат, який і знайшов Пікерінг. І тепер мав величезну перевагу.

Не маючи можливості вибратися з-за барабана, Толланд у відчаї поглянув на «Тритон». «Ну ж бо, Рейчел, вибирайся!» — по-думки благав він. Та люк не відкрився. Зиркнувши на палубу «Гої», Майкл зміряв на око відкриту ділянку між своїм укриттям та поруччям на кормі. Приблизно двадцять футів. Надто багато, щоб подолати таку відстань без будь-якого прикриття.

Толланд увібрав повні легені повітря і прийняв рішення. Зірвавши з себе сорочку, він шпурнув її праворуч на відкриту палубу. І поки Пікерінг дірявив її, Толланд кинувся вліво похилою палубою у напрямку корми. Шаленим стрибком він перенісся через поруччя, відштовхнувшись від корми. Описуючи високо у повітрі дугу, Толланд почув, як засвистіли повз нього кулі, і збагнув, що одна-єдина подряпина вмить зробить його сніданком для ненаситних тварюк з молотоподібними головами.