Светлый фон

— Зараз або ніколи, — видихнув Толланд, вхопив коліща люка і крутнув його проти годинникової стрілки.

Марно. Він спробував ще раз, вклавши в цей рух усю свою силу. І знову коліща вперто залишилося на місці.

Він почув, як унизу, потойбіч люка, рухається Рейчел. У її голосі прозвучали відчай і страх.

— Я вже пробувала! — вигукнула вона. — Але не змогла його повернути!

А вода вже хлюпала біля самого люка.

— Спробуймо повернути разом! —крикнув їй Толланд. — Тобі треба крутити за годинниковою стрілкою! — Він знав, що на коліщаті з протилежного боку є чіткі позначки. — Раз, два, три!

за

Толланд уперся в баластний резервуар і щосили крутнув коліща. І почув, як Рейчел зробила те саме. Коліща крутнулося на півдюйма, скреготнуло — і зупинилося.

Раптом Толланд побачив, у чому річ. Люк сидів у отворі нерівно. Його заїло — як кришку в банці, яку вставили з перекосом і закрутили. Хоча гумова прокладка сиділа нормально, люкові задрайки зігнулися, а це означало, що люк можна було відкрити лише за допомогою автогену.

Цієї миті люк накрило водою, і Толланда раптом охопив неймовірний всепоглинальний жах. Рейчел Секстон не зможе вибратися з «Тритона».

 

А на глибині дві тисячі футів під ними зім’ятий фюзеляж гелікоптера «кайова», заповнений боєприпасами та ракетами, швидко ішов на дно, потрапивши в полон до сили земного тяжіння та глибоководного виру. У його кабіні лежав труп Дельта-Один, жахливо спотворений до невпізнанності страшним глибоководним тиском.

І поки вертоліт з навісними ракетами «хелфаєр» спускався кругами, Купол магми на океанському дні, що сяяв у темряві, чекав на нього, немов розжарений посадковий майданчик. Під його триметровою корою булькала і сичала лава, розігріта до тисячі градусів за Цельсієм. Вона дедалі сильніше тиснула, і це означало, що підводний вулкан неминуче вибухне.

128

128

Стоячи по коліна у воді на кожусі двигуна, Толланд відчайдушно намагався придумати, як урятувати Рейчел.

Не можна дозволити батискафу потонути!

Не можна дозволити батискафу потонути!

Він обернувся, поглянув на «Гою» і подумав, чи не можна якось причепити до підводного апарата лебідку, щоб тримати його біля поверхні води. Ні, не вийде. їх уже відділяли п’ятдесят ярдів, а Пікерінг вивищувався на капітанському містку, наче римський імператор у головній ложі Колізею під час кривавого видовища.

«Думай, думай! — наказав собі Толланд. — Чому тоне батискаф?»