Він знизав плечима.

— Я знайшов її у комоді.

— А я ось футболку собі відірвала...

— Треба було вибрати Спальню Лінкольна.

— А чому ти не запропонував?

— Тому що знав про незручні антикварні матраци, набиті кінським волосом. — Толланд підморгнув, кивнувши на загорнутий пакунок на столі. — Це тобі як компенсація.

— Мені? — зворушено спитала Рейчел.

— Я попросив одного з президентських радників сходити і купити це для тебе. Щойно принесли. Дивись не розхлюпай.

Рейчел обережно розкрила пакунок, оголивши його важкий вміст. Усередині виявився великий кришталевий акваріум, у якому плавали дві огидні на вигляд золоті рибки. Рейчел витріщилася на них з розчаруванням і сум’яттям.

— Це жарт?

— Helostoma temmincki, — гордо заявив Толланд.

Ти купив для мене рибок?

Це рідкісна китайська цілувальна рибка. Дуже романтично.

— Риби — це не романтично, Майкле.

— А ти їм це скажи. Вони цілуються годинами.

— То це ще один спосіб мене звабити і завести?

— Я відвик од романтики. У скільки балів ти оціниш мої зусилля?

— На майбутнє мушу зазначити, Майку, що риби не заводять. Спробуй квіти.

Толланд дістав з-за спини букет білих лілій.