Кілька днів по тому Пітер Соломон викликав Беламі до свого офісу. Він замкнув двері, витягнув піраміду з сейфа і поставив її на стіл.

— Мені слід було дослухатися до твоєї поради.

Беламі знав, що Пітера мучить почуття провини через те, що сталося.

— Це все одно не допомогло б.

Соломон стомлено зітхнув.

— Ти приніс горішній камінь?

Беламі витягнув із кишені маленький кубічний пакунок. Бляклий брунатний папір був обв’язаний мотузкою з восковою печаткою, на якій виднівся відбиток Соломонового персня. Беламі поклав пакунок на стіл, усвідомлюючи, що обидві складові піраміди опинилися недозволенно близько одна від одної.

— Знайди когось, хто б його зберігав. І не кажи мені, хто це.

Соломон кивнув.

— І я знаю, де можна сховати піраміду, — сказав Беламі. Він розповів Соломону про підземелля будівлі Капітолію. — У Вашинґтоні немає місця надійнішого і безпечнішого.

Беламі пригадалося: Пітеру Соломону одразу ж сподобалася ця ідея, тому що сховати піраміду в серці нашої країни було символічно і доречно. «У цьому весь Соломон, — подумав Беламі. — Залишається ідеалістом навіть під час кризи».

А зараз, коли минуло десять років, Архітектора з мішком на голові штовхали через Бібліотеку конгресу, але він знав — сьогоднішня криза ще не скінчилася. Він знав також, кому Соломон довірив зберігати горішній камінь... І Беламі молив Бога, щоб Роберт Ленґдон гідно впорався зі своїм завданням.

РОЗДІЛ 62

РОЗДІЛ 62

«Я під Другою вулицею».

Конвеєр гуркотів у темряві до будівлі Адамса — однієї з трьох споруд Бібліотеки конгресу, а Ленґдон і досі не розплющував міцно стиснутих повік. Він силився не думати про тонни землі над своєю головою і про ту вузеньку трубу, якою зараз рухався. Він чув, як за кілька ярдів від нього дихає Кетрін, але вона й досі і слова не мовила.

«Вона шокована. — Ленґдонові дуже не хотілося казати їй про відрізану руку брата. — А таки доведеться, Роберте. Вона має знати».

— Кетрін! — озвався нарешті Ленґдон, не розплющуючи очей. — У тебе все гаразд?

У відповідь почувся тремтливий і наче відокремлений від тіла голос:

— Роберте, та піраміда у твоїй сумці — вона Пітерова, правда ж?