РОЗДІЛ 68

РОЗДІЛ 68

«Albrecht Dürer?»

Поспішаючи разом із Ленґдоном через підвал будівлі Адамса, Кетрін намагалася скласти докупи деталі головоломки. A. D. означає Albrecht Dürer?. Цей знаменитий німецький гравірувальник та художник був одним із найулюбленіших братових митців, і Кетрін трохи зналася на його творчості. Та все одно вона не могла збагнути, яким чином Альбрехт Дюрер міг стати в пригоді в цьому конкретному випадку. «До того ж він помер понад чотириста років тому».

— Із символічної точки зору Дюрер є бездоганним, — пояснював Ленґдон, коли вони проходили у двері з освітленою позначкою «Вихід». — Він був знаменитим мислителем доби Відродження, митцем, філософом, алхіміком та відданим дослідником древніх таємниць. І донині не знайшлося людини, що повністю збагнула б зміст повідомлень, прихованих у творах Дюрера.

— Може, й так, — погодилася Кетрін. — Але яким чином напис «тисяча п’ятсот чотирнадцятий Ей-ді» допоможе нам дешифрувати піраміду?

Вони дійшли до замкнених дверей, і професор скористався карткою Беламі, щоб їх відімкнути.

— Число тисяча п’ятсот чотирнадцятий, — пояснював Ленґдон, коли вони поспішали сходами, — вказує на цілком конкретний твір Дюрера. — Вони увійшли до величезного коридору, і Ленґдон, озирнувшись, показав ліворуч. — Сюди. — Вони швидко рушили далі. — Насправді Дюрер сховав число тисяча п’ятсот чотирнадцять у своєму найзагадковішому творі — гравюрі «Меланхолія 1», яку закінчив тисяча п’ятсот чотирнадцятого року. Ця гравюра вважається фундаментальним твором північноєвропейського Відродження.

Колись Пітер показував Кетрін «Меланхолію 1» в одній старій книзі з древнього містицизму, але вона не пригадувала, щоб бачила там якусь приховану цифру 1514.

— Мабуть, тобі відомо, — збуджено мовив Ленґдон, — що «Меланхолія 1» відтворює намагання людства проникнути в сенс древніх таємниць. Символізм «Меланхолії» настільки складний та багатогранний, що Леонардо да Вінчі проти нього — примітив.

Кетрін різко зупинилася і уп’яла погляд у професора.

— Роберте, «Меланхолія 1» тут, у Вашинґтоні. Вона висить у Національній галереї.

— Так, — мовив він і посміхнувся. — І щось підказує мені, що це не випадковість. Галерея зараз зачинена, але я знаю її доглядача і...

— Облиш, Роберте, я знаю, що зазвичай трапляється, коли ти заходиш до музею. — Кетрін рушила до найближчої ніші, де побачила столик із комп’ютером.

Ленґдон щось невдоволено буркнув, але попрямував слідом.

— Ми підемо легшим шляхом. — Вочевидь, професор Ленґдон, тонкий знавець мистецтва, зіштовхнувся з етичною дилемою: навіщо користуватися Інтернетом, коли оригінал так близько? Кетрін підійшла до стола й увімкнула комп’ютер. Коли той завантажився, жінка збагнула, що перед нею постала несподівана проблема. — Тут немає іконки браузера.