То був відомий американський сенатор.

«О Господи...»

Сцена знову змінилася. Тепер — надворі... Ніч... відеозображення знову стрибає... чоловік іде вулицею, а перед камерою розвіваються його біляві пасма. Ось він завертає за ріг... камера опускається і показує щось у чоловіка в руці... то доларова купюра; великим планом — велика печатка Сполучених Штатів... всевидяче око, незавершена піраміда... і раптом об’єктив від купюри переміщається на схожий силует вдалині... то масивна пірамідальна споруда зі спадистими боками та зрізаним верхом.

Храмовий дім.

Ленґдон відчув, як із глибини душі піднімається холодний страх.

А відео крутилося далі — ось чоловік поспішає до будівлі, йде вгору багатоярусними сходами до велетенських бронзових дверей, розташованих поміж двома сімнадцятитонними сфінксами-охоронцями.

Неофіт входить до піраміди, де здійснюється ініціація.

Темрява.

Вдалині потужно заревів орган... і з’явилося нове зображення.

Храмова зала.

Ленґдон затамував подих.

Порожнеча на екрані сяяла електричними вогнями. А олтар з чорного мармуру, розташований під вікном-стелею, виблискував у місячному сяйві. Довкола олтаря на шкіряних кріслах ручної роботи з горіхового дерева поважно сиділи члени ради з масонів тридцять третього ступеня, які зібралися, щоб бути свідками. Камера повільно і з навмисною ретельністю пройшлася по їхніх обличчях.

Ленґдон закляк, із жахом прилипнувши до екрана.

Хоча він і не здогадувався, що мало відбутися, але побачене цілком вписувалося в загальну канву. Зрозуміло, серед найвідоміших і найуславленіших масонів найбільш потужного і впливового міста у світі цілком логічно перебувало чимало відомих та впливових постатей. Тому серед тих, хто зібрався довкола олтаря — у довгих шовкових рукавичках, масонських фартухах та з блискучими перснями, було декілька наймогутніших людей країни.

Двоє суддів верховного суду...

Міністр оборони...

Голова палати представників...

На екрані з’являлися відомі діячі, і Ленґдонові стало зле від побаченого.

Троє відомих сенаторів...