— Курс — на майдан Дюпон-серкл! — вигукнула вона, перекрикуючи оглушливий гуркіт. — Будемо сідати там!

Ленґдон спантеличено обернувся до неї.

— Дюпон? Та це ж за кілька кварталів від Храмового дому! Ми ж можемо сісти на стоянці безпосередньо біля Храму!

Сато похитала головою.

— Нам треба увійти до будівлі тихо й непомітно. Якщо об’єкт зачує наше наближення...

— Ми не маємо часу! — заперечив Ленґдон. — Цей псих збирається убити Пітера! Звук гелікоптера навпаки може перелякати його і зупинити!

Сато поглянула на нього своїми холодними крижаними очима.

— Я вже сказала вам, що безпека Пітера Соломона не є моєю основною метою. Здається, я зрозуміло висловлююся.

Та Ленґдонові не хотілося вислуховувати ще одну лекцію з питань національної безпеки.

— Слухайте, я — єдиний на борту, хто знає, як треба правильно орієнтуватися в тому будинку.

— Охолоньте, професоре, — попередила його японка. — Ви перебуваєте тут як член моєї групи, і я змушу вас повністю зі мною співпрацювати. — Вона на мить замовкла, а потім додала: — Втім, зараз вже час повністю поінформувати вас про надзвичайну серйозність сьогоднішньої кризи.

Сато потягнулася під сидіння і видобула звідти лискучий титановий портфельчик. Вона відкрила його, всередині виявився надзвичайно складний і «наворочений» комп’ютер. Коли директорка увімкнула його, на екрані з’явився логотип ЦРУ, а також командний рядок для логіна.

Ввівши свій реєстраційний код, Сато спитала:

— Професоре, ви пам’ятаєте оту біляву перуку, яку ми знайшли у помешканні того чоловіка?

— Пам’ятаю.

— Так от — в ній ми знайшли оптоволоконну відеокамеру, сховану у волоссі.

— Прихована відеокамера? Щось я не розумію. Сато спохмурніла.

— Скоро зрозумієте. — І запустила потрібний файл.

Будь ласка, хвилинку... Здійснюється декодування файла...