Соломон усміхнувся.
— Це мої таємниці. І мої правила.
РОЗДІЛ 127
РОЗДІЛ 127
Надворі, за межами штаб-квартири ЦРУ в Ленґлі, дув холодний вітер. Нола Кей тремтіла, перетинаючи залитий місячним сяйвом внутрішній двір управління з фахівцем із безпеки Ріком Паррішом.
«Куди він мене веде?»
Слава Богу, кризу з масонським відео подолано, але Нола і досі почувалася неспокійно. Відредагований файл на комп’ютері директора ЦРУ залишався загадкою, що не давала їй спокою. Вони з Сато мали знову зустрітися на нараді вранці, і Нолі були потрібні факти. Зрештою вона зателефонувала Ріку Паррішу і наказала посприяти їй.
І тепер, йдучи слідом за Ріком до якогось невідомого місця за межами будинку, вона ніяк не могла викинути з пам’яті химерні фрази:
— Ми з тобою сходимось у тому, — сказав на ходу Рік, — що хакер, який запустив «павука» з цими ключовими словами, намагався роздобути інформацію про масонську піраміду.
«Начебто так», — подумки погодилася Нола.
— Однак виявилося, що цей хакер спіткнувся об той аспект масонської таємниці, якого він не очікував.
— Що ти маєш на увазі?
— Ноло, ти ж знаєш, що директор ЦРУ всіляко сприяє внутрішній дискусії на форумі для працівників управління, щоб ті ділилися своїми ідеями про різноманітні речі.
— Звісно, що знаю.
Форум для персоналу управління був надійним місцем, де можна побазікати в мережі на різні теми, а директор таким чином отримував щось типу зворотного зв’язку зі своїми підлеглими.
— Ці директорські форуми розташовуються в його приватному розділі, однак, для забезпечення доступу працівникам всіх рівнів допуску, ці форуми розташовані поза межами секретного захисного екрана директора.
— На що ти натякаєш? — підозріло спитала Нола, коли вони звернули за ріг біля управлінського кафетерію.
— Якщо коротко, то на це. — І Рік Парріш показав у темряву.