Утім, вона знала: про що б там не йшлося у закодованому посланні Криптоса, але у ньому неодмінно будуть містичні мотиви. Вона знову поглянула на блискучий витвір мистецтва — тривимірний код, що мовчазно стояв у самісінькому центрі Центрального розвідувального управління країни, і їй стало цікаво, чи відкриє він коли-небудь свою таємницю.
Коли вони з Ріком поспішали назад, Нола не втрималася і посміхнулася.
РОЗДІЛ 128
РОЗДІЛ 128
«Це божевілля якесь. — Коли джип «ескалада» помчав на південь безлюдними вулицями, Роберт Ленґдон не бачив нічого, бо очі йому зав’язали. Пітер Соломон мовчки сидів поруч. — Куди ж він мене везе?»
До його цікавості додалися інтрига і побоювання, а уява працювала на всю потужність, відчайдушно намагаючись скласти докупи фрагменти головоломки. Пітер вперто стояв на своєму. «Втрачене Слово? Сховане в нижній частині сходів, затулених велетенським каменем із викарбуваним на ньому написом?» Все це здавалося просто нісенітницею.
Здогадний напис на цьому камені міцно застряг у пам’яті Ленґдона... однак ці сім символів, як не крути, сукупно не мали жодного значення.