— Я йду нагору забрати те, що належить мені, подружко. І вбити твого братика, цю скалку-в-дупі. Потім я повернуся і вб’ю тебе. — Він цілує її в кінчик носа. — Твоє життя закінчилося. Я хочу, щоб ти про це подумала, поки мене не буде.

Він біжить до сходів.

52

52

Піт у буфетній. Двері прочинено зовсім трохи, але цього достатньо, щоб побачити Червоні Губи, який квапливо проходить повз із червоно-чорним пістолетом в одній руці і Тіниним телефоном у другій. Піт прислухається до луни його кроків, яка розноситься порожніми нижніми залами, і, як тільки вони перетворюються на бух-бух-бух від ніг, що підіймаються сходами до того, що колись називалося «Суботнім кінотеатром», шмигає до сходів у підвал. Туфлі він кидає дорогою, щоб звільнити руки. І ще, щоб Червоні Губи точно дізнався, куди він пішов. Можливо, це його пригальмує.

У Тіни загоряються очі, коли вона бачить його.

— Піте! Забери мене звідси!

Він підходить до неї й оглядає клубок вузлів — білий шнур, помаранчевий шнур, якими її руки зв’язані за спиною і приєднані до печі. Вузли тугі, і його накриває хвилею відчаю. Він розв’язує один із помаранчевих вузлів, її руки трохи опускаються і тиск на плечі слабшає. Коли він береться за другий, починає вібрувати його мобільник. Вовк нічого не знайшов нагорі і дзвонить за поясненнями. Замість того щоб відповісти, Піт поспішає до ящика під вікном із написом на боці: «КУХОННЕ ПРИЛАДДЯ». Він бачить відбитки ніг зверху і знає, кому вони належать.

— Що ти робиш? — каже Тіна. — Розв’яжи мене!

Але мало звільнити Тіну, її ще потрібно витягнути звідси, і Піт не думає, що встигне вирішити обидва ці завдання до повернення Червоних Губ. Він помітив щиколотку сестри, яка розпухла так, що й на кісточку вже не схожа.

Червоні Губи вже не телефонує. Він кричить згори. Кричить зверху.

— Де ти, йобаний курвий сину?

«Два маленьких поросяти в підвалі, великий, злий вовк нагорі, — думає Піт. — А у нас не те, що кам’яного, навіть солом’яного будиночка немає».

Він витягує на середину підвалу картонний ящик, який Червоні Губи використовував як сходинки і розкриває складені клапани під тупіт кроків у кухні нагорі, які звучать так важко, що злегка погойдуються клаптики ізоляції, які висять між кроквами. На обличчі Тіни маска жаху. Піт перевертає ящик, висипаючи на підлогу купу записників у молескінових палітурках.

— Піте! Що ти робиш? Він іде!

«А то я не знаю», — думає Піт і розкриває другий ящик. Коли він додає його вміст до купи на підлозі підвалу, кроки нагорі зупиняються. Він побачив туфлі. Червоні Губи відчиняє двері підвалу. Тепер він сторожкий. Намагається бути передбачливим.