51

51

Сидячи на ящику з написом «КУХОННЕ ПРИЛАДДЯ», Морріс закриває телефон Тіни й спочатку просто дивиться на неї. Зараз має значення тільки одне питання. Тільки на одне питання потрібно знайти відповідь. Хлопчисько говорить правду або бреше?

Морріс вважає, що він говорить правду. Зрештою, пацан теж виріс на Сикоморовій вулиці, і вони обидва по суботах ходили до кінотеатру нагорі, сиділи на складаних стільцях і їли попкорн, куплений у місцевої команди дівчаток-скаутів. Логічно припустити, що вони обидва вибрали для схованки сусідній занедбаний будинок, що знаходиться близько і до їх спільного будинку, і до закопаної скрині. Вирішальним аргументом стала табличка, яку Морріс бачив біля входу, коли вперше приходив сюди оглядати місце: «Дзвонити до агентства нерухомості Томаса Сауберса». Якщо батько Пітера — агент із продажу нерухомості, то хлопчисько міг із легкістю заволодіти ключем.

Він хапає Тіну за руку й тягне її через весь підвал до печі. Це старе величезне і запорошене чудовисько, спадщина минулих часів. Вона знову видає свій мерзенний крик, коли намагається перемістити вагу на розпухлу кісточку, і та підвертається під нею. Він знову б’є її по голові.

— Стули пельку, — говорить він. — Кінчай бути верескливою ​​курвою.

Комп’ютерного шнура не вистачить для того, щоб змусити її сидіти на одному місці, але на протилежній стіні висить ліхтар із намотаними на ньому кількома ярдами помаранчевого електричного дроту. Ліхтар Моррісу не потрібен, але провід для нього — це подарунок з небес. Він думав, що вже не може сильніше сердитися на крадія, але помилявся. «Джиммі Ґолду це б, напевне, сподобалося», — сказав злодюга, а яке право він мав посилатися на роботу Джона Ротстайна? Робота Ротстайна належить йому!

— Повернись.

Тіна рухається недостатньо швидко для Морріса, який усе ще злий на її брата. Він хапає її за плечі і розвертає. Цього разу Тіна не плаче, але з її міцно стиснутих губ зривається стогін. Її улюблена жовта блузка вже повністю замурзана підвальним брудом. Морріс прив’язує помаранчевий провід до комп’ютерного кабелю, що перетягує її зап’ястя, і викидає ліхтар за одну з труб печі. Він із силою натягує провід, і дівчинка знову стогне, коли її зв’язані руки ривком піднімаються майже до лопаток.

Морріс зав’язує новий провід подвійним вузлом, думаючи: «Вони були тут весь цей час. І це йому здається кумедним? Якщо йому хочеться веселощів, я розважу його так, що мало не здасться. Він у мене помре від сміху».

Він нахиляється, упершись руками в коліна, так що його очі опиняються напроти очей сестри крадія.