Светлый фон

Завжди користується готівкою. Йому не можна залишати за собою паперових слідів.

Усе в його житті фальшиве. Його перший шлюб побудований на брехні Ініди. Його другий шлюб побудований на брехні, яку він сказав Патрисії. Але чи, попри всю свою фальш, попри всю роздвоєність, чи спромігся він знайти певне щастя, чи бували в нього хвилини, коли він…

— Мені треба пі-пі, — сказав Клейтон, уриваючи свою розповідь.

— Що? — перепитав я.

— Я повинен відлити. Якщо ви не хочете, щоб я зробив це прямо тут, у машині.

Ми щойно проминули знак, який обіцяв центр обслуговування неподалік.

— Зараз буде зупинка, — сказав я. — Як ви себе почуваєте?

— Не дуже добре, — сказав він і кахикнув кілька разів. — Хочеться пити. І я ковтнув би ще кілька пігулок тайленолу.

Я прихопив пігулки тайленолу з дому, але не здогадався взяти з собою кілька пляшок води. Ми вже подолали чималий шлях, їдучи по швидкісній магістралі. Було близько четвертої ранку, а ми вже наближалися до Олбані. «Хонда», як з’ясувалося, була заправлена газом, тому привал був корисним для нас в будь-якому випадку.

Я допоміг Слейтону дочовгати до чоловічого туалету, зачекав, коли він зробить свою справу біля пісуара, провів його назад до машини. Наша коротка поїздка виснажила його.

— Залишайтеся тут, а я піду принесу води, — сказав я.

Я купив упаковку на шість пляшок води, приніс до машини, відкрутив пластиковий ковпачок на одній із пляшок і подав її Клейтону. Він зробив довгий ковток, потім прийняв по одній чотири пігулки тайленолу, які я поклав йому на долоню. Потім я під’їхав до газових помп і заправився, віддавши майже всю готівку, яка знайшлася в моєму гамані. Я побоявся скористатися кредитною карткою, боячись, що поліція вирахувала, хто викрав Клейтона з лікарні, й що вони стежитимуть за будь-якими операціями з моєю кредитною карткою.

Знову сівши в автомобіль, я подумав, що, певно, настав час ознайомити Рону Ведмор із тим, що відбувається. Я відчував, що чим більше розповість мені Клейтон, тим ближче я підійду до істини, що дозволить мені раз і назавжди покінчити з підозрами Ведмор щодо Синтії. Я понишпорив у передній кишені джинсів і знайшов візитівку, яку вона мені дала під час її несподіваного візиту до нашого дому учора вранці, перед тим як я вирушив на пошуки Вінса Флемінґа.

На візитівці був номер її офісу та номер мобільного телефону, але домашнього телефону там не було. Найімовірніше, вона спала о цій годині ночі, проте я міг би об заклад побитися, що вона тримає свій мобільник біля ліжка і що він увімкнений у неї постійно.