Жінка на тому боці ще щось говорила, та Максим Глод вимкнув телефон. Деякий час він тупо їхав прямо, ніби на автопілоті, перетравлюючи почуте, вникаючи у зміст. Потім набрав номер власної трубки.

Ніхто не відповідав.

Нічого в житті не хотілося так Максимові Глоду зараз, як переконатися у марності власних підозр та висновків. Він вимкнув телефон, палець уже натиснув на «нуль», але давити далі на «двійку» він не став. Яку міліцію, звідки й куди він зараз викличе! Яку, до дідька, міліцію!!! КУДИ, ДО ДІДЬКА, МІЛІЦІЮ!!!

Кинувши телефон під ноги, Глод, порушуючи всі правила безпеки руху, розвернувся на сто вісімдесят градусів просто на мокрій трасі. Права нога вдавила важіль швидкості мало не до підлоги, «Шкода» рвонула з місця і помчала крізь ніч, таранячи зливу, бризки розліталися з-під коліс. Глод летів уперед, вправно вписався у поворот, котрий проїхав кілька хвилин тому, руки намертво прикипіли до керма.

Ще один поворот. По зустрічній саме проїжджало якесь авто, «Шкоду» занесло, машини мало не зіткнулися. Але Макс вирівняв свою і притопив далі. Тепер дорога мала бути прямою. Стрілка спідометра перейшла за позначку «сто», поволі наближаючись до ста двадцяти. Звідти він їхав чи не вдвічі повільніше, тобто назад мусить повернутися вдвічі швидше. Часу в принципі минуло не так уже й багато. Ще можна встигнути. Треба встигнути.

Сто двадцять.

Мокрий слизький асфальт підступно зрадив колесам. Цього разу вирівняти авто не вдалося, машина пішла юзом, дорога несподівано кудись збочила, і в яскравому світлі фар просто на Глода мчав стовбур дерева…

25

25

Алла, хоча й колишня, та формально все ж таки дружина Романа Малиновського, який загинув так трагічно, замислено крутила в руках трубку радіотелефону. Нічогенькі в них розклади. Рому сьогодні поховали, а мобільник тієї курви вже бере якийсь мужик та ще й дурня вмикає: нічого він не розуміє, нікого не знає, я не я, хата не моя… Не твоя, дівчинко, не твоя. Нічого твого там немає, дарма що Рома з тобою спав.

Аллу дуже серйозно непокоїло, що ключі від дачі кудись зникли. Їх могло зажати те нахабне дівчисько, і жінка була свято переконана — швидше за все так воно і є. Доведеться від завтрашнього дня нацькувати на неї ментів, хай добровільно ключі віддає, дачу Алла сама перевірить, і не дай Боже хоч порошинка звідти зникне… Може, дівчисько не таке дурне, і не доведе справу до суду, віддасть ключики по-доброму.