— Я була просто найманим працівником, — пояснює Фредді. — Програму для модифікування «заппітів» мені приніс Z-Бой, написану, як рецепт торта чи що, — і, готова хоч штуку поставити, він про комп’ютери знає хіба що те, як вони вмикаються, якщо кнопку знайде, і як ходити по улюблених порносайтиках.
Ходжес їй цілком вірить. Він не певен, чи повірить поліція, коли до цього дійде, але сам Ходжес вірить. І…
Ох і болить. Страшний суд, як болить.
— А ще, — додає Фредді, — там після кожного кроку програмних інструкцій стояло дві крапки. Так Брейді робив. Мабуть, його в школі на інформатиці так навчили.
Холлі хапає Ходжеса за зап’ястя. На одній руці в неї кров — перев’язувала Фредді. Серед численних мульок Холлі є й манія чистоти. А якщо вона забула змити кров — то, отже, в роботу занурилася глибоко.
— Бабіно давав Хартсфілду експериментальні лікарські препарати, що було неетично, але
— Ти ж точно не знаєш, — застерігає її Ходжес.
Вона й далі тримає його — не так рукою, як очима. Зазвичай вона уникає погляду в очі, то легко забути, наскільки пекучий у неї погляд, коли вона вмикає його на повну, так що відриває вентиль.
— Питання постає лише одне, — каже Холлі. — Хто в цій історії князь самогубств? Фелікс Бабіно чи Брейді Хартсфілд?
Фредді говорить сонним, співучим голосом:
— Іноді Доктор Z був просто Доктором Z, а Z-Бой — Z-Боєм, тільки враження вони обидва справляли таке, наче накачалися чимось. А коли вони були притомні, то це… це вже були
Вона заходить у кімнату.
— А тепер, з дозволу детективів-аматорів, я все-таки скручу ще один косяк.
16
Брейді люто міряє велику вітальню «Голів і шкур» ногами Бабіно, намагається щось придумати. Він хоче повернутися у світ «заппітів», знайти нову мішень і повторити приємність поштовху людини за грань. Але для цього йому потрібен спокій, а зараз він далеко не спокійний і не безтурботний.
Ходжес…