Ні, Ґрем знав, що в нього є фургон. Ґрем знав, тому що знав. Ґрем знав. Ґрем знав. Сучий син, та він просто монстр.

У всіх працівників «Ґейтвею» і «Бедер» також візьмуть відбитки пальців. Як не застали його сьогодні, то зроблять це завтра. Йому все життя доведеться тікати, коли на дошках оголошень у кожному поштовому відділенні, у кожному поліцейському пункті висітиме його обличчя. Усе геть розпадалося. Він почувався малим і жалюгідним.

– Ребо, – сказав він уголос.

Тепер Реба його не врятує. Вони наступають йому на п’яти, а він – усього лиш жалюгідний шпаро…

– ТЕПЕР ШКОДУЄШ, ЩО ЗРАДИВ МЕНЕ?

Десь ізсередини заклекотав голос Дракона, з глибини нутра, де тепер була пошматована картина.

– Я не зраджував. Я просто хотів мати вибір. Ти назвав мене…

– ДАЙ МЕНІ ТЕ, ЧОГО Я ХОЧУ, І Я ВРЯТУЮ ТЕБЕ.

– Ні. Я втечу.

– ДАЙ МЕНІ ТЕ, ЧОГО Я ХОЧУ, І ТИ ПОЧУЄШ, ЯК ЛАМАЄТЬСЯ ХРЕБЕТ ҐРЕМА.

– Ні.

– Я ЗАХОПЛЮЮСЬ ТВОЇМ СЬОГОДНІШНІМ УЧИНКОМ. ТЕПЕР МИ ЗБЛИЗИЛИСЬ. ЗНОВУ СТАЛИ ЄДИНИМ ЦІЛИМ. ВІДЧУВАЄШ МЕНЕ ВСЕРЕДИНІ? ВІДЧУВАЄШ, ТАК?

– Так.

– І ЗНАЄШ, ЩО Я МОЖУ ТЕБЕ ВРЯТУВАТИ. ЗНАЄШ, ЩО ТЕБЕ ВІДПРАВЛЯТЬ У МІСЦЕ, ГІРШЕ ЗА ПРИТУЛОК БРАТА БАДДІ. ДАЙ МЕНІ ТЕ, ЧОГО Я ХОЧУ, І ТИ ЗВІЛЬНИШСЯ.

– Ні.

– ТЕБЕ ВБʼЮТЬ. ТИ СМИКАТИМЕШСЯ НА ЗЕМЛІ.

– Ні.

– КОЛИ ТЕБЕ НЕ СТАНЕ, ВОНА БУДЕ ТРАХАТИСЯ З ІНШИМИ, ВОНА…

– Ні! Заткнися.

– ВОНА БУДЕ ТРАХАТИСЯ З ІНШИМИ ГАРНИМИ ЧОЛОВІКАМИ, ВОНА КЛАСТИМЕ ЇХНІ…