— Церковні зверхники звинуватили його в симонії, тобто він відправляв службу за гроші. Його ж парафіяни виявились більш поблажливими. Вони припускали, що він знайшов якийсь вестготський скарб, і не дорікали йому, бо він, на їхню думку, значну частину цього скарбу витратив на церкву й на допомогу нужденним.

— А коли помер Соньєр? — спитала Мередіт, пригадавши дати на меморіальній дошці в церкві Рен-ле-Бена.

Хол глянув на неї своїми небесно-блакитними очима.

— Тисяча дев’ятсот сімнадцятого року. І все заповів своїй економці, Марі Денарно. А різні релігійні змовницькі теорії вперше почали оприлюднювати лише в 1970-х.

Мередіт занотувала почуте. Прізвище Денарно кілька разів зустрічалось їй на цвинтарі в Рен-ле-Бені.

— А що думає твій дядько про всі ці історії?

Хол ураз спохмурнів.

— Гадає, що це сприяє готельному бізнесу, — відповів він і замовк.

Оскільки стосунки між ним та його дядьком навряд чи можна було назвати приязними, Мередіт дивувало, чому ж Хол нікуди не поспішає їхати після похорону батька. Утім, одного погляду на його обличчя було досить, аби пересвідчитись у несвоєчасності цього запитання, тому вона зволіла промовчати.

— До речі, про Дебюссі, — обережно почала вона. — Який він має стосунок до всього цього?

Хол зітхнув, явно збираючись із думками.

— Даруй. Уважається, що існувало таємне товариство, яке охороняло пергаменти про кревну лінію Христа. Здогадно, ця організація мала у своїх лавах відомих людей, знакові постаті, якщо так можна висловитись. Серед них були, наприклад, Леонардо да Вінчі. І Дебюссі.

Мередіт була настільки вражена, що не втрималась і вибухнула сміхом.

— Знаю-знаю, — теж засміявся Хол. — Проте я лише переповідаю цю історію в тій формі, у якій почув її від свого дядька.

— Це цілковитий абсурд. Дебюссі жив своєю музикою й заради неї. До того ж він не мав схильності до членства в усіляких там клубах чи товариствах. Він був дуже скритним, некомунікабельним і підтримував взаємини лише з вузьким колом друзів. Тому думка проте; що він міг очолювати якесь таємне товариство виглядає просто дикою та божевільною. — Мередіт витерла очі краєчком рукава. — А які є докази на підтримку цієї химерної теорії?

Хол знизав плечима.

— Соньєр справді підтримував взаємини з багатьма впливовими парижанами й іншими гостями курорту Рен-ле-Шато. Серед них були глави держав, співаки… Наприклад, така собі Емма Кальве. Розумієш, куди я хилю?

Мередіт замислилась.

— Французьке сопрано… І епоха збігається, але я впевнена, що вона ніколи не співала провідних партій у творах Дебюссі. — Мередіт знову зробила запис у своєму блокноті. — Утім, я перевірю.