— Ну, добре, — сказав Келлі і повернувся до свого секретаря. — Телефонуй Ворду. Я вже попередив його, щоб він з'явився, як тільки знайдеться підходящий варіант. Зараз він в Йеллоустоуні — ходить, випнувши груди, і роздає інтерв'ю газетярам.

Келлі обернувся до тренера.

— Хочеш випити?

Робертс хильнув шкалик — і відвів душу.

— Ніколи не розповідав вам, як я знайшов цього малого вилупка? Він прителіпався до нас два роки тому. Я саме тренував Прейна до поєдинку з Делані. А Прейн — шалений і несамовитий тип. У його душі ані краплини жалю немає. Зі своїх спаринг-партнерів він робив відбивні, і тому я не міг знайти жодного хлопця, який хотів би з ним працювати. Ситуація була безнадійною, але тут я помітив, що поблизу вештається оцей малий, змарнілий від голоду мексиканець. Тож я схопив його, насунув йому на руки боксерські рукавиці і виштовхав на ринг. Він виявився впертим і стійким бійцем, але сил йому явно бракувало. До того ж малий і найменшого поняття не мав, що таке бокс. Прейн притиснув його до канатів і почав гамселити. Хлопцю перепало на горіхи, але він все одно примудрився протриматися два раунди. А потім утратив свідомість. Просто через те, що голодував, от і все. Рейн і справді зробив з нього відбивну! Його було не впізнати. Я дав йому півдолара і добре нагодував. Бачили б ви, як він ум'яв цю їжу — як голодний вовк! Два дні Рівера і носа не показував. Ну — гаплик, подумав я, більше він не прийде. Але наступного дня хлопець заявився знову — увесь у синцях, але впертий, готовий битися за свої півдолара й харчі. І з кожним разом у нього виходило дедалі краще. Він — природжений боєць, до неймовірності затятий і міцний. Замість серця в нього — шматочок криги. І за весь час, що я його знаю, він не промовив за раз більше десятка слів. Просто мовчить і робить свою справу.

— Мені доводилося бачити його, — сказав секретар. — Він справді багато для тебе попрацював.

— З ним тренувалися всі відомі боксери-легковаговики, — відповів Робертс. — І він багато чого в них навчився. А декого навіть міг перемогти — повірте мені на слово. Але бокс — не його покликання. Мені здається, що він йому ніколи не подобався. Він для нього — як вимушена гра.

— Але, наскільки мені відомо, останнім часом він досить часто виступав у нічних клубах, — зазначив Келлі.

— Так. Не знаю, що на нього найшло. Може, йому несподівано сподобалося боксувати? Він як сказився. Побив усіх місцевих легковаговиків. Вочевидь, йому потрібні гроші, і він дійсно трохи заробив. Але по його затертому лахмітті цього не скажеш. Дивний він якийсь. Ніхто не знає, чим він займається. Ніхто не знає, де він буває свій час. Навіть приходячи позмагатися, Рівера просто боксує, а потім відразу ж зникає, як щойно роботу зроблено. І так — щоразу. Інколи він зникає на кілька тижнів підряд. Але до порад не дослухається. Якщо хтось захоче стати його менеджером, то зможе заробити купу грошей, та от тільки цього не хоче Рівера. Бачили б ви, як він торгується, коли йдеться про умови оплати!