Коли Рівера вийшов на ринг, його появи майже ніхто не помітив. То тут, то там по залу прокотилися маленькі хвильки нерішучих оплесків. І все. Публіка не вірила в нього. Для неї він був ягням, приведеним на заклання великому й могутньому Денні. А ще публіка була явно розчарована. Вона сподівалася на грізну битву між Денні Вордом та Біллом Карті, а їй натомість підсунули оцього хирлявого новачка. І глядачі виявляли своє невдоволення тим, що робили ставки на користь Денні два до одного, а то й три до одного. А серце публіки належить тому, на кого вона робить ставки.

Тим часом малий мексиканець сидів у своєму кутку і чекав. Повільно тягнулися хвилини. Денні змушував його чекати. Це був старий трюк, який завжди справляв належне враження на боксерів-новачків. Опинившись сам на сам зі своїми побоюваннями й безсердечною публікою, вони зазвичай лякалися і починали нервувати. Але цього разу цей трюк не спрацював. Робертс таки мав рацію. Ріверу неможливо було залякати. Він мав кращу координацію рухів, тоншу нервову організацію й вищу емоційність, але в душі його не лишилося місця для страху. Тому в його кутку атмосфера приреченості на поразку ніяк не впливала на нього. Усі його секунданти були грінго, і він не знав нікого з них. А ще вони були слабаками і нікчемами, брудною піною на поверхні поєдинку, людьми без честі, совісті і вправності. Їх теж явно розхолоджувало тверде переконання в тому, що саме в їхньому кутку сидить майбутній невдаха.

— Чуєш, будь обережним, — попередив його Спайдер Хагерті. Він був головним секундантом Рівери. — Мусиш протриматися якомога довше — це вказівка від Келлі. Якщо не протримаєшся, то в газетах напишуть про іще один договірний поєдинок, і від цього може сильно впасти інтерес до боксу в Лос-Анджелесі.

Звучало не надто підбадьорливо, але Рівері було байдуже. Він гидував битися за гроші. Це був ненависний спорт, вигаданий ненависними грінго. Мексиканець зайнявся ним і на якийсь час став тренувальною грушею для сильніших боксерів лише тому, що голодував. І той факт, що він мав для боксу прекрасні дані, абсолютно нічого для нього не значив. Він ненавидів його. Тільки тоді, коли Рівера з'явився в штаб-квартирі Хунти, він став битися за гроші. І вони давалися йому легко. Він був не першим серед синів роду людського, які досягли успіху в професії, якою вони гидували.

Він нічого не аналізував наперед. Просто знав, що мусить виграти цей поєдинок. Іншого результату бути не могло. Бо за ним стояли потужні сили, які додавали йому впевненості у своїй правоті і про існування яких публіка в цьому залі й гадки не мала. Денні Ворд бився за гроші і за те легке й красиве життя, яке вони забезпечували. Але те, за що бився Рівера, пекло йому мозок. То були страхітливі палаючі видіння, які проходили перед його широко розкритими очима, коли він сидів у кутку, і які він бачив так чітко, наче знову їх проживав.