Почувши голос Каппа, він запитав:

— Втішаєтеся базіканням адмірала? Більше у вас немає ніяких справ?

— Обговорюється дуже важливе питання, — відповів Капп.

— Прошу вас негайно прибути до мене, — Релінк кинув трубку.

До приїзду Каппа Релінк обійшов кабінети, в яких співробітники допитували людей, що вважалися спільниками Шрагіна. У всіх кабінетах відбувався «танок із стільцем», і ця картина трохи заспокоїла Релінка: все йшло правильно, так, як слід.

— Двоє підготовлені, — доповів Бульдог. — Третій безнадійний.

— Не пізніше як через годину проведемо очні ставки, — сказав Релінк і повернувся до свого кабінету. Там його уже ждав Капп.

— Які це там надважливі питання ви обговорюєте з вашим адміралом? — насмішкувато спитав Релінк.

— Справді, дуже важливі, — відповів Капп. — Виробляються заходи по знищенню заводу на випадок, якщо ми залишимо це місто.

— Що, що? — не повірив своїм вухам Релінк. — Очевидно у вашого адмірала прокиснув мозок.

— Такий наказ штабу угрупування «Південь». Мотивується це ходом воєнних подій на Кавказі.

— Мені все це відомо, але чому про це йде балаканина на якихось напівцивільних нарадах? — Релінк вирішив не показувати перед майором своєї непоінформованості.

— Нараду скликав адмірал, вона досить вузька, — пояснив Капп.

— Гаразд, я з цим розберусь, — заявив погрозливо Релінк. — Вам відомо, що адмірал бере під захист арештованого у вас небезпечного ворога Німеччини?

— Мені відоме тільки його здивування з цього приводу, але мушу зауважити, що в своєму здивуванні адмірал далеко не самітний.

— Ви теж здивовані? — запитав Релінк.

— Я певен у вашій обізнаності. — Капп явно ухилився від прямої відповіді.

— Але ж ви, а не я — очі партії на цьому заводі, — єхидно зауважив Релінк.

— З боку партії до мене претензій немає, — з гідністю відповів Капп.

— А ви, майоре, самі подивіться на себе збоку, — запропонував Релінк. — Я ж пам’ятаю, як ви прибігли до мене з листівкою, яку насправді зірвав на заводі цей мерзотник, котрого ми арештували, а не ви. Тоді вам чомусь треба було знати про себе мою думку. А зараз ви посилаєтесь на те, що вами задоволена партія. Що ж сталося між цими нашими зустрічами? Не розумієте? А я розумію і тому можу побажати вам одного — швидше зрозумійте це самі. А тепер, переборовши здивування, чи не можете ви пригадати щось про цього мерзотника, що свідчило б про те, що очі партії на заводі ще не зовсім осліпли?