— Зовсім інша справа, — насмішкувато похвалила Оксана, — Ти тут за завданням? Посланий?

— Ні! В тому-то й справа. Попався…

— Як? У трьох словах.

— У трьох словах не вийде.

— Спробуй.

— Німеччина, тюрма, випадок…

— Ти на підозрінні. Знаєш?

— Попереджений.

— Є вірні друзі?

— Один. Не зрозумієш його. Темний…

— Псевдо?

— Ройовий Топірець. Уже поїхав кудись.

— Обережніше з ним. Гранату кинув ти?

— Було. Не стримався.

— Не панікуй. Все обійдеться. Давно тут?

— З місяць. Тут усе колесом закрутилося, а дороги до своїх не знаю.

— Знайдемо. Галя — наша. Не знає… Шепни їй, підбадьор. Без потреби до мене не заходь. Сама покличу. Іди.

— Питання: Вепр вижив?

— Невідомо. Він твій улюбленець?

— Угу! В сто разів гірший від гітлерівців.