— Так, ти білий навіжений гмама! — вигукнула Айша. — Я не боюся тебе, проте до міста піду. Знаєш чому?

— Не знаю, — відповів він.

— Бо я твоя коричнева дружина Айша, а ти назавжди будеш мій білий…

— Я вже не буду білий!

— Ти завжди будеш мій голубчик!

Вона протанцювала до дверей, потім вернулася назад, далі — знову до дверей. Ота вже почав сердитися. Вона засміялася:

— Ну, ну, не сердься, гмама! Звикай!

— До чого?

— Бути терпеливим. І дозволь мені трохи потішитися, бо сьогодні я ладна обійняти цілий світ.

Нарешті вона пішла, замкнувши за «собою двері. Ота стомлено прихилився до стіни. Він і справді не знав, що про неї думати.

8

Спочатку все йшло гаразд. Не минуло й двадцяти хвилин, як Айша повернулась і сказала, що знайшла вантажний автомобіль, котрий о пів на четверту їде до Каса. Був початок другої, час обіднього відпочинку, й вона легко провела Оту на вулицю, бо в домі всі спали.

— Зачекай на мене в парку біля Кутубії, гмама, — шепнула вона йому в коридорі.. — Я прийду до тебе за годинку.

Ота, весь у білому, наче турист, неквапливо пішов по Авеню де Гелі в напрямку Кутубії, накульгуючи трохи на ліву ногу і насунувши на очі новий тропічний шолом. Хмари вже розтанули, й Кутубія знову стирчала на тлі неба, ніби вирізана з картинки й приліплена на блідо-голубий папір; на сході блищало крижане пасмо Атласу.

Перш ніж увійти в парк, Ота завернув до кафе й замовив біля стойки чарку анісетти. Йому хотілося випити й другу, проте він боявся, що після неї запаморочиться в голові, й посидів іще хвилину, стискаючи в жмені порожню чарку. Барменові руки — це був араб у білій куртці — були унизані перснями, наче в магараджі.

— Гарна погода, мосьє, правда ж? Просто чудова, — молов бармен без угаву, — Не дуже гаряче, не дуже холодно. Вам пощастило, мосьє: вітер повернув з гір, і на вас чекає в Марокко гарна погода й гарна пора. Кожен турист із приємністю проведе час у Марокко, коли він, звичайно, знає, як його проводити. А коли не знає й запитає мене, то я охоче йому прислужуся. Моє ім'я Амор, мосьє, не Омар, а Амор. Амор по-італійському означає кохання, знаєте, мосьє? Ха-ха-ха! Я, Амор, знаю гарних, чистих, гідних кохання жінок. Одна з них навіть каїдова дочка. Каїд, мосьє, це великий арабський пан.

— Знаю, знаю, — сказав Ота. — Я був знайомий з одним таким. Це була велика свиня.

— Ха-ха-ха! — засміявся Амор. — Мосьє, я бачу, спостережливий! Ваша правда: каїди здебільшого свині. Але цей, про якого я кажу, між іншим, не такий, і його дочка — надзвичайно гарна дама.