РОЗДІЛ IX

ЗА ВЕЛІННЯМ СОВІСТІ

Дайн-Рябчук рвонув двері до кімнати, але там уже не було ні Федора, ні Андрія.

— Не виходили? — запитав, вискочивши до вестибюля.

— Ні, сер. На вулицю ніхто не виходив, — запевнив швейцар. — Ваш «гість» припалив і пішов на другий поверх.

Стрибаючи через три східці, Рябчук побіг до кімнати Крайніченка. Двері виявились замкнутими.

— Ви вдома?

— Ні, поки що в гостях.

Дайн полегшено зітхнув. Голос Крайніченка його трохи заспокоїв.

— Відчиніть.

— Сплю я, пане Рябчук.

— Відчиніть, справа серйозна. — Стояв, нетерпляче переминаючись з ноги на ногу, і коли Федір прочинив двері, прожогом ускочив до кімнати.

— А де той?

— Пішов.

— Як пішов?

— Отак. Встав і пішов.

— А ви ж куди дивилися?

— Дозвольте нагадати вам, що ніяких прохань відносно хлопця особисто я від вас не чув.

— А куди ж він пішов, шляк би його трафив?