— Ви можете довіритися священикові? — спитала Маргарет, коли Інеса закінчила.

— Він страшний мерзотник, я це добре знаю, і все-таки гадаю, що можна, — відповіла Інеса. — Але все це тільки доти, поки капуста буде перед віслюковим носом. Окрім того, він припустився помилки, бо заздалегідь узяв частину грошей. Але перш ніж говорити далі, я хочу запитати: чи готова ця дама продовжувати гру? — І вона показала на Бетті.

— Так, я граю, — відповіла Бетті, коли зрозуміла, про що йде мова, — я не відмовлюсь од свого слова. Ставка надто велика. Мені загрожує велика небезпека, але, — неквапом додала вона, стуливши губи, — я повинна помститись. Адже я не з іспанської глини, як дехто, з кого можна ліпити що завгодно, — і вона подивилася на скромну Інесу. — Проте й маркізові буде не солодко.

Коли Інеса з’ясувала для себе смисл сказаного, вона захоплено звела свої лагідні очі й пригадала іспанську приказку про сатану, що зустрівся з Вельзевулом на вузькій стежці.

Після того як усі подробиці змови були остаточно обговорені, хоч і без схвалення Маргарет, яка хвилювалася за долю Бетті, Інеса, як жінка винахідлива та досвідчена, почала інструктувати їх щодо найрізноманітніших практичних хитрощів, за допомогою яких можна було посилити схожість обох кузин. Вона пообіцяла їм фарбу для волосся та відповідний одяг.

— У цьому мало глузду, — мовила Бетті, поглянувши на себе та на Маргарет. — Навіть якщо ми змінимо зовнішність, хіба можна молоде теля видати за молодого оленя, хоча вони й виросли в одному лузі! Але ви все-таки принесіть це, я зроблю все, що зможу. Я гадаю, що густа вуаль та мовчанка допоможуть мені значно більше, ніж будь-яка фарба. До речі, ще треба довге плаття, яке приховувало б мої ноги.

— Звичайно, у вас чудові ноги, — ввічливо зауважила Інеса, а подумки додала: “Вони донесуть вас туди, куди ви хочете дійти”.

Потім Інеса звернулася до Маргарет і згадала, що маркіз хоче її бачити й чекає відповіді.

— Я не хочу з ним зустрічатися віч-на-віч, — рішуче заявила Маргарет.

— Це незручно, — заперечила Інеса. — Наскільки я розумію, він збирається вам сказати щось таке, що, на його думку, не слід чути іншим, особливо цій сеньйорі. — Інеса кивнула в бік Бетті.

— Я не хочу з ним зустрічатися віч-на-віч! — повторила Маргарет.

— Але, коли ви хочете, щоб усе було так, як ми домовилися, ви повинні його прийняти, донно Маргарет, і дати йому ту відповідь, на яку він чекає. Та, я гадаю, це можна влаштувати. Внизу є великий двір. Поки ви з маркізом розмовлятимете в одному кінці двору, ми з сеньйорою Бетті зможемо прогулюватися в іншому, де нічого не буде чути. До того ж сеньйорі Бетті треба вивчати іспанську мову, і це буде прекрасною нагодою розпочати наші уроки.