Кулька помчала по колу.

— Завважте, — сказав Смок, — що 9 був якраз навпроти. Кулька спинилася на 26.

Черевань Берк стиха лайнувся. Усі чекали.

— Щоб виграв «подвійний нуль», має бути 11. Коли не вірите, спробуйте самі.

— А де ж система? — нетерпілося Моренові. — Ми знаємо про ваш хист вибирати виграшні номери і знаємо, які ці номери. Але ж як ви це робите?

— Пильно стежачи за грою, випадково я двічі завважив, де саме спиняється кулька, якщо навпроти неї було 9, і двічі вигравало 26. Потім я ще раз таке помітив. Тоді я заходився вивчати інші випадки. Якщо навпроти «подвійний нуль», то виграє 32, а якщо 11, то виграє «подвійний нуль». Це не завжди, але здебільшого. Завважте, я кажу «здебільшого», бо маю свої припущення, хоч не про них мова.

Нараз Череваневі Берку шугонула в голову якась думка. Він схопився, рвучко зупинив рулетку і втупився в колесо.

Дев'ять інших власників рулеток також пильно вдивлялися в колесо. Черевань Берк випростався і глянув на грубку поруч.

— Хай йому чорт! — озвався він. — Ніякої системи не «було. Стіл стоїть заблизько до вогню, і кляте колесо розсохлося. Ми просто пошилися в дурні. Не дивно, що він уподобав саме цей стіл. Дулю виграв би він за яким іншим столом.

Гарві Морен полегшено зітхнув і витер чоло.

— Дарма, — мовив він. — Зате ми впевнилися, що ніякої системи нема. — А за це можна й більші гроші заплатити. — Лице його зворухнулося, він голосно зареготав і поплескав Смока по плечі. — Ви таки добре нас попомучили, Смоку. І ми ще тішилися, що ви перестанете у нас грати… Знаєте, у мене в добренне вино в «Тіволі». Ходімо всі гуртом та дамо йому там раду!

Пізніше, повернувшись до своєї хатини, Куций став мовчки перебирати та підважувати торбинки з волотом.

Потім він склав їх на столі, сів скраю лежанки й почав роззуватися.

— Сімдесят тисяч, — кинув він. — На вагу — триста п'ятдесят фунтів. І все це через криве коліщатко та зірке око. О Смоку, ти з'їв їх сирцем і живцем, ти доконав неможливого, ти примусив мене марити, і все-таки я знаю, що це сон. Бо тільки вві сні таке добро трапляється. Мені страх як не хочеться прокидатись. Хоч би й зовсім ніколи не прокинутись!

— Не сумуй, — відказав йому Смок. — Тобі й не треба прокидатися. Чимало філософів доводять, що люди — сновиди. Отож ти в гарному товаристві.

Куций кинувся до столу, вибрав найтяжчу торбинку й заходився колисати її, наче немовля.

— Якщо й сновида, — сказав він, — то справді таки в гарному товаристві.

ЧОЛОВІК З ТОГО БЕРЕГА

ЧОЛОВІК З ТОГО БЕРЕГА